Коментатор телеканалу "Футбол" Роберто Моралес поділився тонкощами коментаторської професії.

Роберто, як футбол потрапив у Ваше життя?

- Я людина не юна, а у моєму підлітковому віці в СРСР не могло не бути футболу. Ми усі грали у дворі, це було дуже популярним навіть серед тих, кому футбол був не дуже цікавим. Байдужість до футболу вважалась дивною. У футбол грали усі і дивились його також усі. Не зіткнутися із футболом було неможливим.

Коли Ви зрозуміли, що хочете стати коментатором?

- У мене не було кар'єри футболіста - лише у дворі грав. Мені завжди був цікавий спорт у цілому. Коли ще був підлітком, то займався різними видами спорту, навіть стрільбою з лука. Однак я ніколи цілеспрямовано не готувався до того, щоб стати журналістом або коментатором. Коли я навчався в університеті, моїм головним завданням було просто отримати освіту - 90-ті були трохи шаленими. Після навчання працювати за інтересами, але за невеликі гроші не хотілось, а гідної пропозиції потрібно було ще почекати. Поки я чекав на цю можливість, вдалось влаштуватись у спортивну редакцію обласного ТВ. Це було за дріб'язкові кошти, проте це захопило, і я залишився там надовго.

Пройшло вже 17 років від тоді, як ви прокоментували перший матч. За ці роки ви копичили багато досвіду. Що, на Вашу думку, найважче у роботі?

- Можуть бути різноманітні важкі ситуації. Неможна сказати, що у коментаторській роботі є якийсь один важкий момент, який щоразу необхідно оминати. Буває, що складнощі виникають ситуативно. Ти спілкуєшся із аудиторією, тобі має бути цікаво самому, і від цього повинна бути цікавою і сама розповідь. На кожну людину впливають зовнішні фактори, що також відбивається на її діяльності. Тому у таких ситуаціях необхідно навчитися себе пересилювати.

Коли коментуєш матч, у голові можуть крутитися зовсім інші, достатньо серйозні речі, які не так просто взяти і викинути. Необхідно уміти переходити на автоматичний режим - це не є добре, але дає певний рівень. До того ж, потрібно вміти шукати цікаві речі у самих нудних матчах, адже світ складається не лише із якісного футболу. Можна завершити коментар і подумати: "Як добре, що цей матч завершився!". Але ніяк не можна показувати, що цей матч тобі нецікавий.

Мені здається, що легше тому коментатору, який не вболіває за якусь із команд. У такому випадку ти знаходиш цікаве у всьому, і будь-яка несподіванка для тебе так само цікава, як і для глядача. Якщо вболіваєш за якусь команду, то неминуче піддаєшся розчаруванням.

Який прокоментований матч Ви вважаєте найбільш пам'ятним?

- Таких матчів багато. Завжди буду пам'ятати фінал останнього КУЄФА, який виграв "Шахтар". Матч такого рівня я вперше коментував із місця подій. Інші матчі схожого ґатунку із місця подій я не коментував. Найбільш комфортний, легкий і ненав'язливий матч був немов прохолоджуючий напій у спеку - це був Суперкубок УЄФА за участі "Зеніта" та "МЮ". Був прекрасний настрій, приємне враження справило місто Монако. Мені було легко, на стільки ж легко було коментувати. Довкола матчу був особливий антураж. Коли російські фанати під час гри заспівали "Катюшу", це було потужно. Більша частина стадіону була заповнена вболівальниками "Зеніта" і на стадіоні вони дійсно гарно вболівали. Думаю, Монако був шокований, коли побачив масу приїжджих фанів. В Монако дуже спокійно, там навіть мухи не рухаються. Але вночі грав російський шансон, були і деякі інші види російських розваг. Місцеву владу навіть попросили виділити територію у випадку виграшу російського клубу, щоб вони там святкували. Однак ним відмовили і сказали їхати у Ніццу, де традиційно багато росіян, так як маленьке Монако не витримав би їх радості.

Який із футбольних чемпіонатів Вам найбільше подобається?

- У Європі надаю перевагу чемпіонатам Англії та Іспанії - це два різних, проте ефективних підходи до справи. Окрім того, захоплююсь бразильським чемпіонатом - за якістю трансляції це, звісно, не те, але у цілому це чемпіонат несподіванок. В Бразилії є 12 грандів, і деякі із них можуть, навіть, випадати із елітного дивізіону. Бразилія - це екзотика, але мені цей чемпіонат дуже цікавий. Нещодавно переглянув і 4 матчі японської J-ліги. Не те щоб цей чемпіонат мені дуже подобався, але цікаво відмітити, що там все доволі якісно.

Який Ваш улюблений клуб?

- У Європі у мене немає улюбленого клубу. Я не вболіваю, а просто із цікавістю слідкую за "Галатасараєм", мадридським "Реалом" і "Арсеналом" часів Венгера. По-справжньому улюблена команда у мене одна - це чилійський "Кобрелоа". Мені багато розповідали друзі про цей клуб, а в кінці 80-х мені потрапила стаття у іноземному журналі про цей клуб.