Сьогодні до вашої уваги пропонуємо другу частину інтерв’ю з телеведучою Першого національного Наталкою Розинською, у якій йдеться про її стосунки з майором Мельниченком та суди з працівниками МВС та "Коброю".

Перша частина інтерв'ю доступна ТУТ.

- Наталю, то вас вже можна привітати з одруження? У вас вже є штамп у паспорті?

- Ще ні. Ми подали документи в Європі. Все для цього готово, тільки потрібно поїхати. Є  ідея одружитися в Лас-Вегасі. З юридичної точки зору весілля і в Лас-Вегасі, і в Європі вважається дійсним. Видається спеціальний документ і в наших РАГСах потім проставляють штамп на основі цього документу. Наразі думаємо, де б це зробити. Де він буде перебувати – там це і станеться. Ви знаєте, що я нещодавно була з Миколою в одній європейській столиці. Він, бідняжка, переїжджає з місця на місце, бо за ним полюють українські кіллери. Я знаю людей, які його замовили, і він це знає. І якщо, не дай Боже, з ним щось станеться, то я особисто порву пащу цим людям. На нього полюють, бо Микола готує черговий політичний проект.

- Про цей проект він говорив ще півроку тому, але досі нічого не відбулося…

- Вже зовсім скоро. Як кажуть росіяни: "Скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается".

- Ви будете змінювати своє прізвище?

- Ми зараз це обговорюєм з Колею, але швидше за все це буде подвійне прізвище, бо свого прізвища я не позбавлюся, це однозначно. Я або залишуся Наталкою Розинською, дружиною Мельниченка, або буду мати прізвище Розинська-Мельниченко. Ідуть переговори, бо коли кажу Миколі, що я собі залишу своє прізвище, він кидає трубку і дуже ображається на мене. Микола дуже хоче, щоб я була Мельниченко, але я думаю, що мені вдасться його вмовити, щоб я була Розинська-Мельниченко.

- То виходить, що в Європі, де ви нещодавно їхали, аби одружитися, ви просто зустрілись з паном Мельниченком?

- Ми хотіли обвінчатися. Все було до того готово, але Микола зажадав більшого. Каже: "Ні! Ти зі мною і обвінчаєшся, і розпишешся!" Мабуть, боїться, що мене хтось "увідьот". Кажу йому: "Що, Миколочка? Переживаєш, що поки ти там далеко хтось цим скористається?" Я ж красива, розумна і так далі (посміхається – "ТелеПростір"). Крім того, все залежить від того, як розвиватимуться події в НТКУ, з судами та виборами. Коли я йшла на романтичні стосунки з Мельниченком, то прекрасно усвідомлювала, що на мене чекає в цій країні. Ви ж знаєте, що ми довго приховували ці стосунки. Десь там Осадча прошпіонила і кілька разів намагалась викинути в ефір цю інформацію – я все заперечувала. Навіть коли були фотографії з Ізраїлю – я все заперечувала. Коля також. Я свідомо це робила, бо ми прекрасно усвідомлювали, що якщо це відкриється – я наражаюсь на суцільну небезпеку. Тепер ми це не приховуємо, і ви бачите, що робиться.

- Ви приховували ваші стосунки з паном Мельниченком тому, що він був одружений?

- Ні, не так. Наші стосунки розпочалися три роки тому на Пасху у Володимирському соборі. Формально він ще був одружений, але станом на той момент він вже 5 років не жив зі своєю дружиною. Вона весь цей час жила в Америці, а він весь цей час жив тут. Вони вже фактично не були як чоловік та жінка. Якщо жінка любить свого чоловіка, а тим більше такого молодого та красивого чоловіка, як Мельниченко, вона ніколи його не покине, а буде з ним поруч. Вони прийняли таке рішення. Їхні стосунки вже були холодними.

- Але в них є малі діти…

- В них одна дитина і не мала. Їй 16 років. Я не вважаю, що це мала дитина. То, власне, на Паску я підійшла до нього, потисла йому руку і сказала: "Ви гарно виглядаєте". Я не сказала, хто я. На наступний день він випадково побачив мене по телевізору. Через три дні він мене знайшов, сам мені подзвонив. Ми почали зустрічатися. Наші стосунки почали розвиватися, і буквально за пару місяців, коли він зрозумів, що він у мене закохався, в моїй присутності у нього була розмова з його дружиною. Він повідомив їй про те, що він закохався. Вона сприйняла це абсолютно спокійно і вони розпочали процес розлучення. Сторони не мали претензій один до одного. Ніхто нікого ні з ким не розводив. А пропозицію Микола зробив мені 14 лютого цього року у Парижі. Це моя обручка (показує обручку – "ТелеПростір"). Я ношу її на середньому пальці, бо вона мені трішки завелика.  

- Що за камінь?

- Це жовтий діамант. Я дуже його хотіла. Мені він дуже подобається. Я йому про це повідомила. Микола зробив мені пропозицію і ось тепер ми будемо одружуватись.

- Ви бачите своє майбутнє в Америці? Ви виграли Green Card?

- Ні. Там інші нюанси, про які я не можу говорити. Якби не ця історія з "Коброю", то я б вже 2 місяці посилено вивчала англійську в Америці. Якщо мені не вдасться тут нічого змінити, я поїду здобувати освіту за кордоном. У нас з Миколою був такий план, що як тільки я вдосконалю англійську мову, буду поступати в американський університет на юриста. І коли б я закінчила цей один з найкращих навчальних закладів Америки, я б згодом повернулась в Україну з ще більшим досвідом, першокласним дипломом та знаннями, озброєна зв’язками та підтримкою демократичних структур, аби боротися для того, щоб Україна стала нормальною.

- А як тоді ваша докторська дисертація? Перервете?

- А що докторська дисертація? Я вільна людина. Мене у в’язницю не посадили. Я буду її готувати й надалі. Після захисту я стану доктором права – це міжнародне звання, яке визнається у всьому світі.

- То ви зараз в аспірантурі навчаєтесь?

- Ні. Це називається докторська з права. Це не наукова робота, це не докторська дисертація, я захищаю звання доктора права. Я навчаюсь у Міжнародній кадровій академії. Я пишу роботу, яка називається докторська з права. Моя докторська робота називається: "Право на захист та представництво". Я пишу працю – не дисертацію, не кандидатську, не наукову роботу, а пишу певну авторську працю, в певному напрямку галузі права. І захищаючи її я підтверджую, що я є фахівцем у конкретній галузі права, тобто, доктор філософії права. Це найменша наукова ступінь. 

- До від'їзду пана Мельниченка з України ви жили разом?

- Ні. Ми, фактично, разом не жили. Ми зустрічалися. Щоправда перед його від'їздом ми 6 чи 7 місяців жили разом у будинку його батька у Василькові.

Згодом за нами почала слідкувати СБУ, під будинком постійно чергували. Ми стільки пережили... Микола змушений був виїхати, а я повернулася назад у свою квартиру.

- Це саме тоді у вас з'явилася квартира? Вам пан Мельниченко її подарував?

- Ні, це не пан Мельниченко. У Миколи немає таких коштів. Ця квартира у мене появилася у 2006 році. Це моя власна квартира, яку я особисто купила.

- Невже на зарплату ведучої на державному каналі можна купити квартиру в центрі Києва?

- Це некоректне запитання.

- Наталю, але ж ви йдете на вибори. Ви маєте бути чесними. Вас про це ваші виборці будуть запитувати.

- А я задекларую, що в мене є квартира. Запитувати мене ніхто не буде, тому що це неправомірні запитання. Та й в декларації питати ніхто не буде, звідки я взяла гроші на квартиру.

- Але виборці про це запитають або таблоїди напишуть...

- На останніх мажоритарних виборах у 2002 році у Львові я працювала у 12-ти виборчих штабах. Як ви думаєте, можна було заробити? Можна! Я купила цю квартиру набагато дешевше. Це було ще до стрибка цін.

- Але стрибок був у 2003 чи в 2004 році!

- А ні, можливо я її купила у 2004 році. Треба буде подивитись... Чесно кажучи, я не пам'ятаю. Я три роки там робила ремонт, а сама винаймала житло. Мій перший автомобіль Mercedes я купила в кредит. В мене є кредитна історія. Я завжди працювала! Я працювала на телебаченні, давала консультації, поради народним депутатам. Одночасно з цим я працювала прес-секретарем великої західноукраїнської корпорації.

- А що за компанія?

- Я не можу сказати. Це моя таємниця.

- Але ж прес-секретар – це публічна посада.

- Публічна, але я про це не буду зараз говорити. Я завжди працювала і завжди могла своїми зусиллями заробити гроші.

- Наталю, після рішення суду по вашій історії з "Коброю" ви залишилися без прав на водіння авто. Так?

- Голосіївський суд відібрав у мене права. Але це рішення буде вважатися незаконним доти, поки це не підтвердить Апеляційний суд. Суд вела Сальнікова Наталія Миколаївна. Це недосвідчений суддя. Вона працює в цьому суді тільки півроку. Я отримала інформацію від свого чоловіка Миколи Мельниченка, що Сальнікова отримала 25 тисяч доларів за це рішення. І якщо ви пригадуєте, тоді у суді, і це показував "1+1" в "ТСН. Особливе", я виявила на столі у судді готове рішення ще на стадії заявлення клопотань, в якому мене було визнано винною. Залишалось його тільки підписати.

- Як ви це виявили?

- Вона бігала туди-сюди з цими паперами в нарадчу кімнату і випадково залишила це рішення на столі. Більше того, на засідання постійно приходили "кобрівці". На перше засідання в Голосіївському суді пройшло 25 "кобрівців"! Надалі спецпідрозділ "Кобра" у складі 5-7 осіб продовжував приходити в суд навіть тоді, коли йшов розгляд апеляції. У них що, у ці дні не було роботи? Мій адвокат, Микола Неділько, дуже віруюча людина. Спеціально перед судом він поїхав молитись у Почаївську лавру, аби нам Бог допоміг боротися з цими пузатими, мордатими, страшними мужиками з "Кобри". Я була в Грузії, я була в Нью Йорку, я була в Берліні, Парижі, Венеції, Римі та інших європейських містах. Я бачила, які там міліціонери – це взірець мужності та сили. А наші мордаті, пузаті й ста метрів не пробіжать, а якщо й пробіжать, - то впадуть і здохнуть. Гнати таких в шию треба. Пригадуєте, як начальник "Кобри" Кожа обігнав машину і показав їй фак, а потім виявилось, що це була машина Яценюка? Так на другий день цей Кожа залишився без роботи, а Кобру розпустив Ющенко. Вони себе уже давно дискредитували. В Україні немає жодного автомобіліста, який би не постраждав від ДАІ, немає жодного автомобіліста, який би не заплатив хабар ДАІ, якщо не по факту, то для того, щоб тільки відчепився.

- Під час вашої пригоди, як ви стверджували, інспектори не хотіли вам представлятися. Тепер ви знаєте їхні прізвища?

- Вони навіть в суді не хотіли представлятись. Інспектор Здановський був тим, з кого все розпочалося. Здановський мене зупинив. Я двічі попросила Здановського представитись. На що він мені відповів: "Шо ви мені хамите?". Я йому кажу, аби він представився і назвав причину зупинки мого автомобіля, а у відповідь чую: "Як ви зі мною розмовляєте?". Я його запитую, чому він тут під деревом ховається? Що, кажу, хабарики збираєте? Я хабариків не роздаю, а коли мене зупиняє інспектор і не представляється та не повідомляє мені причини зупинки мого автомобіля, - я вбачаю в цьому бажання взяти хабар. Тому я закрила вікно і поїхала. Вони такі дурниці у суді говорять! Ось, інспектор Лунга, який стояв від мене на 1,5 метри, коли тривала розмова з Здановським, за 15 секунд прийняв рішення про моє переслідування з трьох причин: йому здалось, що я неадекватна, що в мене було червоне обличчя і що мій Lexus міг бути крадений. Це він дав такі свідчення у суді під присягу! Тому через 200 метрів мене підрізали три авто "Кобри" і заблокували мені шлях. І цей інспектор Лунга, який два слова до купи не може зв’язати українською і говорить на такому страшному суржику, що аж вуха в’януть, приходить на апеляцію зі своїм особистим захисником. А його захисник, Санніков, постійно на мене тисне. Він погрожував мені. Ми знімали весь суд на камеру, а він просто на нас кидався. Це все зафіксовано.

- То вас зупинили три автівки?

- Так, три авто! За словами Поліщука, "Кобра" 2 травня відпрацьовувала дніпропетровські теракти. А я тут при чому? На мені відпрацьовували?

- А хто вам пістолет наставляв?

- Після того, як вони мене зупинили, до мене підбіг інспектор Васильчук і наставив мені пістолета. В тому ж журналі судових засідань зафіксовано свідчення свідка, який бачив, як на мене наставляв інспектор Васильчук табельну зброю. Та це нонсенс. І навіть свідки "Кобри", яких вони привели, це також підтвердили. Згодом виявилось, що цей інспектор Васильчук - син заступника начальника ДАІ у Запоріжській області. Якби він мене застрілив, то напевно сказав би, що це я вибігла з авто, вихопила в нього зброю і застрілила себе, а потім забігла назад у машину. Потім він підбіг з лівого боку, насильно відкрив мій автомобіль через привідкрите вікно, почав розчіпати ремінь безпеки і насильно витягати мене з автомобіля. Я кричала людям, які йшли по вулиці, тому вони припинили мене витягувати з авто. Я викликала міліцію, яка потім направила мене в травмпункт, де зафіксували поріз на руці, синці на грудях і забій голови з правої сторони. В першому травмпункті мені поставили діагноз струс мозку. Аби перевірити це мене направили в другий травмпункт – єдиний, який працює вночі, де мені зробили томографію, яка виявили сильний забій, струсу, слава Богу, не було. Ви представляєте, як вони мене били? Звідки забій? З космосу? Інопланетяни мені його зробили? Вони зрозуміли, що їм це все просто так з рук не зійде. І тому їм треба було щось робити – понаписували рапорти. А міліція, яка приїхала за моїм викликом, почала брататися з цими даішниками. Це був вихідний – 2 травня. Їх було людей з 20 на мене одну. Всі мої знайомі адвокати – відпочивали за містом. Лише потім під`їхав мій адвокат та мій знайомий. Згодом мені телефонує мій друг в СБУ і каже, що на мене відкрито кримінальну справу. І справді, 17 травня, на другий день після мого побиття у під`їзді, Голосіївська прокуратура на мене відкриває кримінальну справу за те, що я начебто побила 5-х озброєних мужиків. Добре, що в Голосіївській прокуратурі не забракло здорового глузду закрити цю справу. Ви представляєте? Я побила 5-х мужиків! Якщо я – жінка, побила 5-х мужиків з "Кобри", то в цій "Кобрі" повинна працювати я, а не ці мужики.

- На відео з YouTube видно, як ви били інспектора по рукам.

- Так. Уявіть собі, коли ці люди б'ють мене, дряпають, намагаються виштовхати з мого ж авто, видирають - я почала відбиватись тим, що було під рукою, тобто мобільним телефоном. От до вас прийдуть завтра люди, які будуть відштовхувати вас з вашої квартири, що ви будете робити? Ви будете бити їх шваброю, битою, чим-небудь відбиватись. А що я мала робити? Казати: "Так-так! Бийте мене! Пристрельте!" Я захищалась. А в цей самий час вони мене знімали на відеореєстратори, робили це такими чином, що вся країна побачила, що у мене була білизна червоного кольору. Як так можна зняти? Я переконана, що саме для цього вони насильно відкрили двері мого авто. Так, я була озброєна мобільним телефоном і била цього інспектора по лапах та кричала, аби він забрав свої брудні лапи від мого авто. Я вважаю, що це була адекватна міра захисту.

- На відео також видно, що ви їх посилали на три букви.

- Так, посилала! Можливо, знайдеться якась дуже стримана людина, яка після такого буде казати: "Шановні друзі! Щиро дякую, що ви так зі мною робили! Дайте я ваші прізвища хоч запишу". Я не знайшла нічого кращого, як відбиватись матом від цих п’ятьох чоловіків, які нанесли мені тілесні ушкодження. Мені довелось одній відбиватись від п’ятьох чоловіків. Ви знаєте, якщо б у мене була бита – я б дала по голові, але, на жаль, в мене був тільки мобільний телефон. Знаєте, що мені потім Поліщук сказав? Якби я так поводила себе в Америці, то мене би вже пристрелили поліцейські. Ви знаєте, я ще не чула, щоб десь в Америці чи в Європі поліцейський просто так пристрелив учасника дорожнього руху. Як казав Шекспір: "Прогнило щось в Датському королівстві". Так само і Україна прогнила з усіх сторін так, що я навіть не знаю за що хапатися, за що братися.

- Ось Лесь Подерв'янський у своїх творах перефразував Шекспіра: "Щось пробзділось в Датському царстві". Під Датським царством він мав на увазі, власне, Україну.

- Ви знаєте, я боролася проти Леся Подерв'янського, коли була радником голови Нацкомісії по моралі. Я вам відверто скажу. Я вважала, що матюки - це все так погано, це все так негарно, це все так аморально. Але коли мене били п’ятеро мордоворотів з "Кобри" з пістолетами, - я не знайшла нічого кращого, як відбиватись матом від цих п’ятьох чоловіків, які нападають на одну беззахисну жінку.

- Це все відбулось на вулиці Саксаганського, в центрі Києва. Чи є камери, які зафіксували все це?

- Ми тричі зверталися з адвокатськими запитами і тричі нам надали відповідь, що відео немає.

- Як ви думаєте, хто стоїть за відео з YouTube? Адже з цим відео треба добряче попотіти – потрібно його змонтувати, створити канал, загрузити його туди, розтиражувати на всі інформаційні сайти…

- Ви знаєте, є дві версії розвитку подій. Речник МВС Поліщук в ток-шоу "Про життя" на "Інтері" з моєю участю сказав, що це "Кобра" виклала відео і таким чином вони себе захистили. А мій Микола припускає, що в СБУ провели операцію з дискредитації мене, як дружини майора Мельниченка. Це відео може бути ними і змонтоване. Можливо, "Кобра" і дійсно не настільки розумна, аби це все змонтувати і викласти в YouTube.

- Речник МВС Володимир Поліщук коментуючи вашу справу розповів пресі, що 2 травня на вас було складено 4 протоколи. Через це ви подали на нього до суду, бо було складено тільки один протокол, але протоколів було, начебто, таки 4.

- Станом на 10 травня на мене було складено 1 протокол. Я маю офіційний документ, який це підтверджує. Через 10 днів їх стало два, через 20 днів – три, а через місяць – 5. Вони домальовували протоколи заднім числом. Малюють там свідків, яких не існувало, п`ють з ними "водяру"... В мене є відео, яке я показувала на прес-конференції, де після засідання в апеляції з суду виходить "Кобра" і в коридорі обнімається зі своїми свідками. А ще в мене є відео, як вони себе по-хамськи поводили в коридорі: три чоловіки сидять на лавці, а я стою з паличкою і ніхто з них навіть не поступився мені місцем. Ще й насміхалися.

- А що пишуть в цих протоколах?

- Вони пишуть все, що хочуть, а датують це 2-м травня. І взагалі, я дивуюся цьому високому інтелекту працівників міліції. Невже з усіх адвокатів, які є в Києві, так важко обрати чистого і незаплямованого? Поліщук найняв собі приватного адвоката Чевгуса, який раніше був одним з адвокатів Кучми.

- У суді по Поліщуку суддя, яка вела цю справу, взяла самовідвід. В медіа цю інформацію подали як Розинська довела суддю до самовідводу. Це справді так?

- Смішно, правда? Справу розглядала суддя Волкова. Вона зрозуміла, що їй пора втікати з цієї справи, оскільки ця справа є політичною. Більше того, раніше вона розглядала судовий позов Миколи Мельниченка на адвокатів Кучми. Адвокати Кучми звинувачували Миколу в тому, що він, начебто, вів незаконний запис на відео пристрій, вмонтований у годинник під час очної ставки з Кучмою. Микола хотів, аби вони цей "брєд" спростували, а суддя Волкова навіть не прийняла до розгляду цей позов. Я, як юрист, вважаю, що вона прийняла неправомірне рішення. Бо якщо Мельниченко хотів спростувати оприлюднену в ЗМІ інформацію, то він мав повне право подати позов.

І ця сама суддя буде судити?

В суді я сказала їй, що вона повинна взяти самовідвід, оскільки раніше прийняла неправомірне рішення стосовно мого чоловіка, і в мене немає жодних підстав думати, що я виграю справу. Суддя пішла в нарадчу кімнату і після повернення зачитала ухвалу, що вона бере самовідвід з тих міркувань, що я їй погрожувала. Це нонсенс в судовій практиці. Якщо вона таке заявила, то вона мала б звернутись в міліцію. Тому я на наступний день звернулася до Печерського райвідділу міліції з проханням повідомити мені, чи хто-небудь звертався зі скаргами щодо моїх неправомірних дій у судді. Мені відповіли, що таких звернень не було, тобто суддя Волкова збрехала. Через це я думаю подати в суд на суддю Волкову. І це буде прецедент в Україні. Я перша людина в країні, яка подала в суд на прес-секретаря МВС і буду першою, хто подасть в суд на суддю. Більше того, на сьогодні в мене є як мінімум троє постраждалих від дій Волкової осіб, щодо яких Волкова приймала заочне рішення і цими заочними рішеннями проводила у виконання рейдерські схеми по відбиранню у громадян їхніх квартир. Тобто, Волкова – це уже дискредитована особа. Мені нема чого втрачати в цій країні, тому буду йти до кінця. І взагалі, за ці 3 місяці, що я пережила, я схудла на 6,5 кілограмів.

- Як для жінки – це добре!

- Так, звичайно. Але скільки мені це нервів коштувало!

- Вам дали нового суддю?

- Так. Дали суддю Козлова. Спочатку Волкова, тепер Козлов – якийсь звіринець, чесне слово. Поки що суддя Козлов поводить себе неадекватно. Через це  я зараз готую скаргу до дисциплінарної комісії щодо судді Козлова. Він поставив на обговорення з позивачами питання про моє прохання збільшити позовні вимоги до Поліщука. Юридично - це його обов’язок прийняти від мене цю заяву або її відхилити, а він це ставить на обговорення з іншою стороною. Ми наполягли, щоб він все таки прийняв цю заяву, і він це зробив. Кожен громадянин має зрозуміти, що суддя - це не цар і Бог. Над суддею стоїть дисциплінарна комісія, є Вища рада юстиції, є Вища рада суддів. Він зобов’язаний підкорятися закону. Бо якщо він відступить від закону хоча б на міліметр, то він має шанс позбавитись свого статусу судді, що, звичайно, буде нонсенсом в Україні.

- А що саме ви додали в позивні вимоги на речника МВС?

- Весь місяць після нападу я не ризикувала їздити за кермом. Мене возили мої друзі з "Дорожнього контролю". Вони робили це позмінно. І ось 16 червня, коли мене возив активіст "Дорожнього контролю" Андрій Іванович Дзиндзя, нас зупинив той самий інспектор Васильчук на повороті в центрі Києва, неподалік від мого дому. Там доволі суперечливий момент, чи можна повертати чи ні, але в цьому місці немає знаку, який би це забороняв. Тому "підкотило" п’ятеро наших людей з "Дорожнього контролю" і ми цьому інспектору не дали виїхати. Я подзвонила Поліщуку, аби приїхав. Зненацька приїхав також Стрілець, начальник ДАІ, і почав мене залякувати. Говорить мені: "Ви, Наталко, не борзійте. У вас чотири  протоколи, а може бути шість". А Поліщук тим часом зателефонував в "Комсомольську правду" і сказав, що Розинська знову скоїла ДТП і на неї складають протокол. Він мене знову оббрехав. Ніякого ДТП не було, а протокол складали на мого водія, а не на мене. Таким чином, у суді по Поліщуку я збільшила позовні вимоги – я доклала статтю в "Комсомольській правді". Коли Поліщук щось коментує, то журналістам потрібно три рази перевірити, бо Поліщук постійно бреше.

- На якому етапі зараз цей суд?

- Суд триває. Чергове засідання призначене на 9 серпня. До речі, пан Поліщук виходив на мене через свого захисника Ігоря Данілова. Це робилося для того, аби я забрала свій позов. Більше того, до мене телефонував один адвокат, прізвище якого я не можу назвати, і казав мені: "Наталко, якщо ти й надалі так активно будеш продовжувати свою боротьбу з "Коброю", то можуть з`явитися твої телефонні записи з високопосадовцями". Оскільки я на перемовини з шантажистами не йду, я порадила цьому адвокату запхати ці записи в будь-яке місце, яке він захочете. Він питає: "А що ви будете робити з цими записами, коли вони випливуть?". Я сказала, що буду робити все те, що й робила – буду боротися. Я просто шокована, як можна жити в цій країні. Я собі можу уявити, що відбувається із звичайними людьми! Я шокована від цього беззаконня.

- Ви також подали позов в суд на ДАІ? Що це за справа?

- Я подала в суд на пана Рєзнікова, заступника начальника ДАІ України. Річ у тому, що, як я уже казала, на першому засіданні в Голосіївському суді пройшло 25 "кобрівців". І далі у складі 5-7 осіб вони продовжували приходити в суд. Тому я з моїм захисником у суді – моїм другом, засновником сайту "Дорожній контроль" Ростиславом Шапочніковим, який, як ви знаєте, також бореться з цими так званими "даїшниками" - запросили інформаційний запит на ім`я пана Рєзнікова, заступника начальника ДАІ України, де попросили повідомити, що робили працівники спецпідрозділу ДАІ при МВС, тобто "Кобра", в день засідання по моїй справі. Ми поцікавились, чи це відрядження, чи це спецзавдання, чи це був їхній вихідний? Чому озброєні чоловіки у формах прийшли до суду замість того, щоб стояти на дорогах і виконувати свою роботу? За законом "Про доступ до публічної інформації" він мав дати відповідь у п’ятиденний строк. Ми чекали два тижні – відповіді не було ніякої. А що він скаже? Так, мої "масікі" замість того, щоб патрулювати вулиці і ловити бандитів прийшли в суд добивати Розинську? До речі, Рєзніков був колишнім начальником "Кобри". З своєї теперішньої посади він просто "кришує" цих "кобрівців". Такий чиновник, як пан Рєзніков, не відповідаючи на інформаційні запити порушує закон "Про доступ до публічної інформації" і підставляє не кого-іншого, як самого президента Януковича, який ініціював цей закон. Такому чиновнику, як він, плювати хотілось на інформаційні запити, йому закони до лампочки. Наступного тижня я їду до Брюсселю, де буду мати розмову з єврокомісарами, яким я викладу всі ці факти, всі документи.

- На якому етапі суд проти Рєзнікова?

- Ми чекаємо призначення першого засідання. І взагалі, я звернулась до президента Януковича, щоб він звернув увагу на таких, як Рєзніков й на всіх тих, хто його ганьбить.

- Справді? Якась реакція була? Вам телефонували з АП?

- Так, мені телефонувала Ганна Герман. Але робила вона це суто з особистих переконань. Це було тоді, коли йшов суд і "1+1" показав сюжет, де я виявила на столі в судді Сальнікової готове рішення. Ганна Герман побачила цей сюжет і зателефонувала мені з словами: "Наталко, ти маєш бути сильною, мужньою, гідною. Ти маєш триматися! Ти маєш пройти весь цей шлях". Я б не була дружиною майора Мельниченка, як би я не записала цю розмову. Я їй вдячна, тому що вона мене підтримала чи як львів’янка львів’янку, чи як журналіст журналіста, чи як жінка жінку, яка бореться з усіма цими політичними чоловіками. А ще вона побажала щастя з Миколою, щоб я народила дітей, "бо тільки заради цього варто жити, а все решта – це дурниці".

- На якому зараз етапі розслідування по вашому побиттю?

- До мене по цій справі ніхто не телефонує, ніхто нічого не повідомляє, ніхто не бере у мене ніяких додаткових свідчень, хоча й працює над ним група з 20-ти слідчих. Мої сусіди дали свідчення. На цьому все і закінчилось. Таке враження, що ніякого побиття і не відбулося. Я написала заяву на головне слідче управління МВС, в якій попросила, щоб вони допитали цих даішників, де вони були цього вечора. На мене напало двоє чоловіків. Одного я запам’ятала в обличчя. Він був в червоній кепці, склали фоторобот. Другий був у всьому чорному, і коли я намагалась роздивитись його, - він мене вдарив по обличчю. Я дуже сильно кричала і це мене врятувало. Інакше, вони мене б просто добили. Це побиття відбулося 16 травня, в день, коли я подала позов на Поліщука. В цей же день по радіо я почула, що Кучма отримав повістку в суд на касацію генпрокуратури в справі Гонгадзе, хоча звернення адвокат Миколи Роман Неділько зробив раніше. Ці дві події відбулися 16 травня, а ввечері, десь о 21:15-21:30, мене побили.

- А які версії у слідства?

- В міліції є чотири версії. Перша – хуліганство. Тобто, йшли якісь там пацани і не забрали прикраси, телефон, ключі від авто чи від квартири, не зґвалтували мене, а просто побили. От такі от хулігани. Друга версія – побиття, яке пов’язане з моєю професійною діяльністю. Але останні півтора року я робила гарненькі сюжетики про те, як наша країна файно готується до Євро. Ну, знаєте, суперпрофесійна діяльність! Третя версія – також з професійним нахилом. Четверта версія – я це зробила сама. Як можна було битися головою об стіну так, щоб весь під’їзд був у крові? Як можна було зробити собі тріщину двох ребер? Відбити нирку? Заступник начальника Голосіївської міліції сказав таке: "Наталка, ну, бувають такі моменти, що людина заходить на сходинки, підставляє під ребра лікоть, вона падає і ось так ребра ламаються". Це він мені сказав, коли контролював вхід-вихід суду, коли Сальнікова винесла це ганебне рішення, де були присутні 25 правоохоронців.  

- Чи знайшлися записи з камер спостереження біля вашого дому?

- Нам надали відповідь, що відео немає. Біля мого будинку в центрі Києва на вулиці Горького стільки ресторанів, скільки бутіків, а міліція відповідає, що жодна камера нічого не зафіксувала!

- А ви самі пробували щось дізнатись?

- Так, я ходила по цих закладах. Однак ніхто зі мною особливо й не хотів говорити.

- Ви думаєте, що залякали?

- Не знаю.

- Наталю, два роки тому на Обухівській трасі ви потрапили у ДТП. У постраждалого в цьому ДТП інвалідність. Він стверджує, що це через вас, бо ви сиділи за кермом.  

- Вадим Майоров – потерпілий, в нього інвалідність, я – свідок. Розслідування цієї справи триває два роки. За ці два довгих роки я у цій справі маю статус свідка. Я сиділа на задньому сидінні найнадійнішого авто – Mercedes. За кермом був водій, якого найняв Микола. Вадим їхав на старому Fiat, який, як згодом виявилось, мав технічні несправності. Швидкість мого автомобіля на момент зіткнення з його автомобілем складала 0 км за годину.

- Ви стояли на дорозі?

- Наш автомобіль стояв на роздільній смузі. Все це відображено у матеріалах справи. За таємницею слідства я не можу розголошувати всю інформацію, але в мене цієї інформації є достатньо, щоб я змогла цього Вадима Майорова засадити на багато років, але оскільки він інвалід – я цього робити не буду. Він пересувався на старому, неохайно доглянутому, технічно неоснащеному авто. Вадим їхав без фар на шаленій швидкості, будучи "вдупель" п’яним. Через це і відбулось зіткнення, після якого я захотіла переконатися, чи він живий.  Я підійшла до авто, а від нього несло алкоголем. Тому нехай Вадим радіє, що я про це не сказала в офіційних свідченнях. Я це не буду робити з питань моральної та християнської етики. Хай дякує Богу, що все саме так закінчилось. У слідства є і так багато беззаперечних фактів, красномовних доказів щодо моєї невинності. Я – звичайний журналіст, в мене немає повноважень, а він місцевий депутат зі своїми зв’язками. Він звернувся до свого друга, мера Обухова Володимира Мельника, і вони шантажували мене та майора Мельниченка, вимагали 50 тисяч доларів. До речі, під час очної ставки у цій справі, коли свідчив Майоров, він зізнався, що телефонував мені. Він мені сказав, що якщо я не дам йому гроші, то він буде мені псувати життя з`являючись у медіа, бо розуміє що програє цю справу. Більше того, він телефонував Миколі Мельниченку, аби він зустрівся з якимось другом з СБУ.

- У нього є телефон пана Мельниченка?

- Так. Коли це все сталося мій Микола поїхав до лікарні і здав Вадиму Майорову свою кров. Зауважте, що ніхто з його друзів цього не зробив.

- І, як відомо, пан Мельниченко оплатив лікування.

- Так, оплатив. Це все ж таки був мій автомобіль. Він це зробив, аби продемонструвати йому, що нам шкода, що так сталося. Але Вадиму здалося цього мало, він знахабнів до такої степені, що почав шантажувати. Особливо тоді, коли побачив у мене Lexus. До мене зателефонував мер Обухова Володимир Мельник, який був його другом. До речі, про дзвінок Мельника я повідомила в заяві на обласну прокуратуру. Він мені сказав, що якщо я не допоможу Вадиму, то він мені влаштує "веселе" життя. Як кажуть - не рий яму іншому, бо сам в неї попадеш. Якщо ви знаєте, торік Мельник не справився з керуванням і на швидкості 200 км на годину врізався в КАМАЗ і загинув на місці. Найтрагічніше в тій ситуації те, що Мельник загинув за 400 метрів від того місця, де Майоров врізався в мій автомобіль. Я та Микола дізналися про це, коли ми перебували не деінде, а у святому місці – Єрусалимі. Ви собі можете таке представити?

- Повернемось до аварії. То ви викликали Майорову швидку?

- Слідом за мною їхав Микола Мельниченко зі своїм водієм та ще один автомобіль з моїми друзями, які супроводжували мене до виїзду на Київ. Це була осінь 2010 року. Тоді були місцеві вибори, а я балотувалась в депутати по Київській області в обласну раду. Одразу було викликано швидку допомогу, здійснено усі заходи. Я отримала такий колосальний стрес, що мене Микола повіз у лікарню. А Майоров зараз намагається все перекрутити і говорить, що хтось десь його покинув. Якщо б за мною була хоч капелька вини – мене, як дружину Мельниченка, вже давно б пов’язали.