У Німеччині - Das Erste, у Росії - Первый канал, в неньці Україні - Перший національний!

Спочатку трішки історії. НТКУ почала свою телевізійну ходу на теренах нашої Батьківщини в далекому 1939 році. У 1953- му на головній артерії Києва - вулиці Хрещатик - збудували приміщення для телецентру, обладнаного виключно радянською технікою. У 1993 році було зведено новий студійний комплекс на вулиці Мельникова, 42. У 2002-му розпочалось мовлення міжнародної версії каналу - УТР.

Я веду до того, що з початку створення Перший національний, на жаль, так і не став "першою кнопкою" України. І не треба тут починати "давити на жалість", мовляв, - погане фінансування, постійний брак коштів і т.д. Треба починати створювати конкурентноспроможне телебачення. Потрібно, щоб державні чиновники, керівництво каналу обернулись до своєї роботи та телеглядачів лицем і починали працювати, жити однією ідеєю.

На даному етапі Перший конкурує лише з нішевими каналами України, і то при умові показу масштабних подій: матчей Ліги Чемпіонів, Ліги Європи, Чемпіонату Світу, Чемпіонату Європи, пісенного конкурсу Євробачення та, з великою натяжкою, - поєдинків Чемпіонату України по футболу. Про цьогорічний показ Олміпіади у Ванкувері навіть згадувати не хочеться.

Декілька днів тому преса почала активно сватати Єгора Бенкендорфа у Президенти НТКУ. Не знаю, правда це чи ні, - побачимо! Але я можу з упевненістю сказати, що зміни потрібні, адже не завжди канал працюватиме на реальну аудиторію 10-15 і 60+! Потрібно провести ребрединг, переглянути весь штат, запровадити цікаву і сучасну програмну сітку мовлення, закупити контент,  добитись регулярного фінансування та довести чиновникам необхідність розвитку державного телеканалу. А телеглядач, у свою чергу, - оцінить!

Зрозуміло, що це все не так просто і гладко. Але потрібно поринути з головою в роботу і не дозволити зникнути каналу з такою славетною історією!