Сьогодні, 8 липня, акторові і режисерові Андрію М'ягкову виповнюється 75 років.

Актор театру і кіно, режисер, народний артист Росії Андрій Васильович М'ягков народився 1938 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) у родині професора Політехнічного інституту.

У 1961 році М'ягков закінчив Ленінградський технологічний інститут імені Ленсовета (нині - Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет) за фахом Технологія пластичних мас, в 1965 році - Школу-студію МХАТ.

У 1965-1977 роках працював актором у театрі "Современник".

Однією з перших його робіт стала роль Дядечка у виставі "Дядечків сон" за твором Федора Достоєвського. На сцені театру Мягков грав у спектаклях "На дні" Максима Горького, "Балалайкін і К" за Михайлом Салтиковим-Щедріним, "Звичайна історія" Олександра Гончарова, "Більшовики" Михайла Шатрова.

У 1977 році артист перейшов у Московський художній театр, пізніше - в МХТ імені А.П. Чехова. У театрі він грав у спектаклях "Чайка" (Треплєв), "Дядя Ваня" (Войницький) Антона Чехова, "Качине полювання" Олександра Вампілова (Зілов), "Горе від розуму" Миколи Гоголя (Репетілов), "Перламутрова Зінаїда" Михайла Рощина (Аладьїн), "Привиди" Генріка Ібсена (пастор Мандерс ), "Мішин ювілей" за п'єсою Олександра Гельмана і Річарда Нельсона (Валерій), "Міщани" Максима Горького (Безсеменов) та інших.

У сезоні 2012/2013 М'ягков виконує головну роль Елвуда у виставі "Білий кролик" за п'єсою американської письменниці Мері Чейз.

Як режисер Андрій М'ягков на Малій сцені МХАТ в 1989 році поставив спектакль "Добраніч, мамо" за п'єсою Марші Норманна, в 2002 році - "Ретро" за п'єсою Олександра Галіна.

Дебют М'ягкова в кіно відбувся в головній ролі у фільмі "Пригоди зубного лікаря" (1965) режисера Елема Климова. Першою серйозною роботою артиста на екрані стала роль Альоші Карамазова в картині Івана Пир'єва "Брати Карамазови" (1968).

Велика популярність прийшла до актора в 1975 році з виходом фільму Ельдара Рязанова "Іронія долі, або З легкою парою". Величезний успіх у глядачів здобула роль Новосельцева в комедії Рязанова "Службовий роман" (1977).

У числі інших фільмів за участю М'ягкова помітними подіями кінематографу стали "Дні Турбіних" (1976) Володимира Басова, "Гараж" (1979) і "Жорстокий романс" (1984) Ельдара Рязанова, "Післямова" (1983) Марлена Хуциєва, "Гонки по вертикалі" (1983) Олександра Муратова. Серед його робіт 1990 х років - драматична стрічка Гліба Панфілова "Мати" (1990), комедія Леоніда Гайдая "На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон Біч знову йдуть дощі" (1992), політичний детектив Дмитра Астрахана "Контракт зі смертю" (1998).

Серед останніх робіт М'ягкова в кіно - роль царя в "Розповіді про Федота Стрільця" (2001) Сергія Овчарова, головні ролі у фільмах "32-е грудня" Олександра Муратова, "Хто приходить в зимовий вечір ..." (2006) Станіслава Дрьомова, "Іронія долі. Продовження" (2007) Тимура Бекмамбетова, серіалі "Туман розсіюється" (2008) Євгена Герасимова.

Він автор кількох детективів, за одним з них, "Сивий мерин", в 2010 році знятий чотирисерійний фільм.

Актор захоплюється портретним живописом.

Творчість Андрія М'ягкова була відзначена різними нагородами. У 1986 році йому було присвоєно звання народного артиста РРФСР. У 1977 році М'ягков був удостоєний Державної премії СРСР за роль Жені Лукашина у фільмі "Іронія долі, або З легкою парою", в 1979 році - Державної премії РРФСР за роль Анатолія Новосельцева в картині "Службовий роман".

Артист нагороджений орденами Пошани (1998), За заслуги перед Вітчизною IV ступеня (2003).

У 2004 році разом з Аллою Покровською він був удостоєний театральної премії "Чайка" за роботу у виставі "Міщани" (номінація Найкращий акторський дует).

Андрій М'ягков з 1964 року одружений із актрисою Анастасією Вознесенською.