Сьогодні, 22 жовтня, французькій актрисі Катрін Деньов виповнюється 70 років.

Деньов, у дівоцтві Дорлеак, народилася в Парижі. Вона була третьою з чотирьох доньок в акторській сім'ї Моріса Дорлеака і Рене Деньов.

Закінчила паризький ліцей Ла Фонтен. Дебютувала у кіно, не отримавши спеціальної освіти.

Першою її картиною був фільм "Учениці колежу" (Les Collegiennes, 1954) Андре Юнебеля. Разом із сестрою Сімоною Дорлеак знялася у фільмі "Кошенята" (Les Petits Chats, 1958), з іншого сестрою Франсуазою - у картині "Сьогодні ввечері або ніколи" (Ce soir on jamais, 1960).

Велику роль у долі Катрін зіграла зустріч з режисером Роже Вадимом, який навчив її основ акторської майстерності, ввів у світ відомих кінорежисерів і перетворив з брюнетки Катрін Дорлеак на блондинку Катрін Деньов.

Популярність актрисі принесла головна роль у фільмі Вадима "Порок і чесність" (Le Vice Et La Vertu, 1963).

Зірковий статус Катрін Деньов отримала після тріумфу на Каннському міжнародному кінофестивалі музичного фільму "Шербурзькі парасольки" (Umbrellas of Cherbourg, 1964), де вона знялася у головній ролі.

Драматичний талант Деньов зміг розкрити Роман Поланскі, знявши її в головній ролі у фільмі "Відраза" (Repulsion, 1965).

Важливим етапом у житті актриси стала робота у французьких режисерів "нової хвилі". У 1966 році вона знялася у фільмі режисера Аньєс Варда "Створення" і в картині "Дівчата з Рошфора" Жака Демі, в 1968 році - у кінострічці "Бенжамен" Мішеля Девіля, в 1969 році за участю Деньов вийшов фільм режисера Франсуа Трюффо Сирена з Міссісіпі.

Через кілька років Трюффо запросив Деньов на одну з найкращих її ролей у кіно - директора театру під час окупації в драмі "Останнє метро" (Le Dernier Metro, 1980). За цю роль актриса була удостоєна премії "Сезар".

Важливою у її кар'єрі стала робота з Луїсом Бунюелем у фільмах "Денна красуня" (Belle De Jour, 1966) і "Трістана" (Tristana, 1970).

Незважаючи на неодноразові запрошення до Голлівуду, Деньов залишилася відомою американській аудиторії переважно як героїня роликів, які рекламують парфумерну продукцію, і одна з вампірш з культового фільму "Голод" (Hunger, 1983) Тоні Скотта.

Критиками відзначено роль Деньов у драмі "Індокитай" (Indochina, 1992) режисера Варньє, який удостоївся премії "Оскар" за найкращий іноземний фільм.

У 1998 році премію Венеціанського кінофестивалю принесла актрисі стрічка Ніколь Гарсіа "Вандомська площа" (Place Vendome).

Помітними фільмами за участю Катрін Деньов стали "Танцююча в темряві" (Dancer in the Dark, 2000) Ларса фон Трієра, якому була присуджена "Золота пальмова гілка" Каннського кінофестивалю, і картина "Вісім жінок" (8 Women, 2002) Франсуа Озона.

Серед останніх робіт Деньов - головні ролі у фільмах "Марія Бонапарт" (Marie Bonaparte, 2004) Бенуа Жако, "Мої зірки прекрасні" (Mes Stars et moi, 2007) Летиції Коломбані, "Дівчина з електрички" (Girl on the Train, 2009) Андре Тешіне, "Відчайдушна домогосподарка" (Potiche, 2010) Франсуа Озона.

У 2012 році на закритті Московського міжнародного кінофестивалю Деньов представила мелодраму "Кохані" (Les bien - aimes ) Крістофа Оноре, де актриса виконала роль матері, а доньку героїні зіграла її донька К'яра Мастроянні.

Актриса удостоєна багатьох кінонагород. Вона є лауреатом премії "Сезар" (1981 1993), Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1995), Московського міжнародного кінофестивалю (1997, 2012), Венеціанського кінофестивалю (1998), Берлінського міжнародного кінофестивалю (2002), Каннського міжнародного кінофестивалю (2005, 2008), Монреальського міжнародного кінофестивалю (2011) та ін.

Крім того, в грудні Деньов отримає від Європейської кіноакадемії (European Film Academy) почесну премію за видатні заслуги у кінематографі.

Катрін Деньов була одружена з фотографом Девідом Бейлі. У неї двоє дітей, які стали акторами, - син Крістіан від режисера Роже Вадима (Племяннікова ) і донька К'яра Мастроянні від Марчелло Мастроянні.