Ведучий програми "Знак якості", телеканал Інтер

Коротка біографія

Народився 20 серпня 1968 року в Полтаві.

Почав друкуватися у пресі з 1982 року, ще навчаючись у середній школі.

З 1985 по 1992 рік навчався у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка на факультеті журналістики.

З 1987 по 1989 рік проходив строкову службу в Радянській армії в Забайкаллі, у редакції дивізійної газети "Боевое знамя", тоді ж прийнятий до Спілки журналістів СРСР, на той час - наймолодший у Радянському Союзі член цієї організації.

З 1989 року почав працювати на Українському телебаченні, в головній редакції програм для дітей та юнацтва.

З 1992 по 1994 рік - автор і ведучий першої власної програми, ділової гри для підлітків "Клас-юніор-бізнес".

З 1995 по 1997 рік - авторська програма "Юнацьке ток-шоу "Вибрики", яка була номінована на премію "Золота ера" як краще ток-шоу.

З кінця 1997 року запрошений розробити дитячо-юнацьке мовлення у ТРК "Студія "1+1".

З 1998 року - автор і ведучий щоденної програми "Дитячий сеанс".

З 1998 по 1999 рік - автор і ведучий прямоефірної щоденної програми "Не всі вдома".

З 2000 року - репортер "ТСН".

З грудня 2005 року - автор сценарію та автор сюжетів для програми "Смачна країна".

З вересня 2006 р. - автор і ведучий програми "Глухоманія із Костянтином Грубичем".

З листопада 2006 року - ведучий програми "Сніданок з 1+1".

З травня 2007 р. - автор і ведучий програми "Смачна країна".

У серпні 2007 р. Перейшов працювати на телеканал "Інтер" керівником та ведучим проекту "Знак якості".

У серпні 2006 р. став лауреатом національної премії "Телетріумф" як кращий журналіст-репортер року.

Одружений, має двох доньок та сина.

Бліц-інтерв'ю з Костянтином Грубичем

- Де Ви народилися? Найяскравіший спогад Вашого дитинства?

- Народився 1968 року у Полтаві. Ріс у приватному секторі неподалік від річки Ворскла. З яскравих спогадів один складно обрати. Але все життя знав (сам я не пам'ятаю, розповідали), що у неповні 2 роки самостійно втік з дому - купатися. На пляжі вже стояв над урвищем, з якого стрибають у воду, і теж стрибнув би, але заплутався у майці. Останньої миті мене врятувала рідна тітка.

Шкільні роки пройшли дуже бурхливо, активно. Піонерська юність. Активіст. Був членом міського піонерського штабу. Займався пошуковою роботою, шукав учасників визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. Був командиром пошукового загону "Незабудка" середньої школи номер 22 міста Полтави, директором шкільного музею бойової слави 9-ої гвардійської Полтавської Червонопрапорної орденів Суворова та Кутузова повітрянодесантної дивізії.

- Ким мріяли стати? У якому виші навчалися? Як потрапили на телебачення?

Спочатку царем. А з 5-го класу - журналістом. Вчився на факультеті журналістики Київського університету імені Шевченка. Як потрапив на телебачення - довга історія. Все почалося з конкурсу наприкінці першого курсу до телегрупи. Весь курс туди прагнув, а я не хотів відставати. З сотні потрапив до десятки. У тій телегрупи, окрім мене, були Саша Ткаченко та Ігор Слісаренко.

- Завершіть, будь ласка, фрази:
Якби я не працював на телебаченні, я би став...

... в будь-якому разі журналістом

Мої перші слова перед камерою були...

... слів не пам'таю, пам'ятаю дзижчання кінокамери (перші зйомки в мене відбувалися ще на кінокамеру).

- Найекстремальніший досвід у Вашому житті? На телебаченні, у звичайному житті...

- На жаль або на щастя, екстриму в житті не люблю. Всі експерименти пов'зані з роботою у кадрі - водіння (чого я не вмію), каруселі (чого я не переношу) тощо.

- Хто Ваша родина?

- Дружина, троє дітей.

- Як домашні ставляться до Вашої професії?

- Терплять.

- Чи є у Вас плани на майбутнє, пов'язані з кар'єрою і не тільки, мрія - реальна або фантастична?

- Дуже глобальне питання... Мрія - самореалізація до такої міри, щоб бути в гармонії з власними очікуваннями від самого себе та з наявними можливостями. Меркантильна мрія - коштувати на ринку адекватно своїй значимості у сприйнятті більшості глядачів.