Дивіться на "Інтері" у неділю 17 жовтня о 20:55 одразу після "Подробиць тижня" програму "Докладно з Аллою Щеличевою: "Вибіркове милосердя".

Чому в одні дитячі будинки ледве не черга вишуковується зі спонсорів і чиновників, які готові допомогти, а інші можуть розраховувати лише на ентузіазм волонтерів і місцевого населення? Чому численні регіональні політики згадують про існування дитячих будинків лише у передвиборчий період? І як діти-сироти змушені змалку звикати до пануючої у суспільстві соціальної несправедливості?

Благодійність поступову стає модною серед політиків і багатих українців. Надати підтримку дитячому будинку, допомогти дітям-сиротам стає правилом гарного тону. Однак досить часто така благодійність носить "показний" характер, а тому благодійники частіше беруть під опіку установи, що розташовані в обласних центрах: тут і менше часу на проїзд витрачати, і телекамери запросити легше. Особливо активізують свою активність регіональні політики і чиновники напередодні місцевих виборів. А потім - забувають про дітей-сиріт до наступної виборчої кампанії.

Навіть на тлі обласних центрів вирізняється столиця. Тут дитячі будинки не обділені увагою перших осіб держави і чисельних спонсорів. Матеріально-побутовим умовам сиріт столичних дитбудинків іноді можуть позаздрити навіть діти зі звичайних родин. Втім, ці умови і не повинні відрізнятися.

Однак лише у кількох сотнях кілометрів від столиці і обласних центрів можна зустріти покинуті і всіма забуті дитячі будинки. Їхати сюди і везти із собою телевізійні камери - далеко і дорого, тому політикам - нецікаво, і єдині, на чию допомогу сподіваються діти - волонтери і місцеве населення.

У дитячий будинок у селі Калинівка Запорізької області чиновники і спонсори навідувалися рідко - все ж таки біля 150 кілометрів від обласного центру. До того ж, телебачення сюди запрошувати навяд чи варто: цей дитбудинок для дітей-інвалідів, і піар на благодійній акції не зробиш. Умови у дитбудинку кілька років тому були жахливими. Покращити їх змогли лише завдяки волонтерам.

Саме волонтери змушені вирішувати багато проблем дитбудинків, до яких "не доходять руки" у держави, політиків і разових спонсорів: збирати продукти харчування, безкоштовно працювати. Не вимагаючи нічого в обмін - і на відміну від політиків не особливо афішуючи свою діяльність.