Рівно тридцять років тому - 25 березня 1985 - почався показ "Гості з майбутнього" - серіалу Павла Арсенова, знятого за мотивами повісті Кіра Буличова "Сто років тому вперед".

Згідно з сюжетом, школярка 21 століття Аліса опиняється в минулому, куди вона потрапляє слідом за московським школярем з 1984 року Колею Герасимовим, що врятували мієлофон (пристрій для читання думок в творах Кіра Буличова) від космічних піратів Криса та Веселуна У.

Для майже всього покоління старше 35 років цей серіал став одним з перших і мало не головним дитячим телефільмом.

А зараз - можливістю зробити ностальгічне подорож у дитинство.

Аліса vs Термінатор

У середині 1980-х вийшло два шедеври кінофантастики про подорожі в часі: "Термінатор" Джеймса Кемерона в 1984 році, згідно з яким в майбутньому влада отримала роботи.

Однак все закінчувалося добре - причому кілька разів: на сьогоднішній день знято чотири "Термінатора", і очікується ще три найближчим часом.

В один час із "Термінатором" в СРСР знімалася "Гостя з майбутнього" - кіно більш добре, хоч і представлений в ньому кінець 21 століття не цілком райдужний.

Так, там є космічні пірати, які заради цінного мієлофона готові на будь-які злочини.

Невизначене сьогодення

Реалістично описати майбутнє важко, а придумати, яким воно буде насправді, ще важче.

Світ "Гості з майбутнього" відстає від теперішнього мінімум на два покоління, і за решту 70 років, звичайно, можливо все: винахід машини часу і створення відповідного інституту, будівництво космопорту десь у передмісті столиці.

З антигравітацією також є час розібратися - якщо, звичайно, людство не витратить його на різноманітні конфлікти.

Аліса і конспірологія

Сто років - це досить довгий термін, але в "Гості з майбутнього" є і передбачення ближчого майбутнього: в самому кінці Аліса розповідає своїм новим друзям про їхню долю.

Зрозуміло, ніякого розвалу СРСР в її пророцтві немає, а московські школярі 1984, за її словами, проживуть звичайні життя, визначене їм долею і партією: хтось стане письменником-фантастом, хтось - мамою, а хтось винайде ту саму машину часу. І зрозуміло, ці передбачення так і не збулися.

Дисонанс, який виникає від порівняння кінцівки цього фільму з реальною історією, вимагав свого виходу.

З поширенням інтернет-відеосервісів з'явилися пародії, де Аліса пророкує радянським школярам майбутнє повій, банкірів та інших представників нового часу.

В одній замітці взагалі було висловлено припущення, що світ Аліси сформувався після третьої світової війни.

Навіть робот Вертер (одна з найяскравіших ролей Євгенія Герасимова, нині - політичного діяча, голови комісії Мосміськдуми з культури і масових комунікацій) - застаріла військова розробка, залишена в Інституті часу з ностальгії; так що розповідати правду було просто не можна.

Все можливе - про майбутнє і Кір Буличов намагався особливо не писати (з книг навіть незрозуміло, яким буде суспільний лад), а у фільмі Арсенова воно взагалі показане дуже і дуже умовно, що дає великий простір для фантазії.

До перемоги комунізму

Версія про третю світову війну, звичайно, гарна, але неправильна.

У СРСР з майбутнім все було добре, і навіть без згадки неодмінної побудови комунізму там в основному панує мир і спокій, а війни та пригоди - доля інших, далеких і менш розвинених планет, і лише іноді вони стосуються безпосередньо Землі.

Такий "Світ Полудня" братів Стругацьких або описане в романах Олександра Казанцева і Івана Єфремова майбутнє.

Так само було і у Кіра Буличова, який описував навіть не сам світ, який буде в кінці 21 століття, а місце дитини в ньому.

Його герої-школярі отримували те, чого не вистачало їх одноліткам в сьогоденні, те, про що вони могли тільки мріяти. Космічні польоти до далеких і небезпечним планетам, невідомим науці істоти, можливість швидко потрапити куди завгодно - не тільки в просторі, але і в часі.

І небезпечних космічних піратів, яких легко перемогти за допомогою справжніх друзів. Фільм "Гостя з майбутнього" показав їм все це, а заодно подарував і ще дещо.

Краща дівчинка в СРСР

Алісу радянські діти знали і до "Гості": твори Кіра Буличова і самі по собі були досить популярні, а в 1981 році вийшов чудовий мультфільм Романа Качанова "Таємниця третьої планет". Але у фільмі глядачі побачили зовсім іншу Алісу - милу дівчинку з неземними очима.

12-річна московська школярка Наташа Гусєва вже до кінця першої серії закохала в себе всіх хлопчаків. Вона отримувала тонни листів, їй присвячували вірші - загалом, її можна було назвати справжньою кінозіркою.

Дивно, що "культ Аліси" не допоміг зіграла її стати професійною актрисою (вона, втім, і сама, здається, не сильно цього хотіла).

Московська школярка знялася в декількох фільмах, ще раз поверталася до ролі Аліси Селезньової в "лілові кулі" - ще одній екранізації Кіра Буличова, знятої Павлом Арсенова, але зрештою вступила до інституту тонкої хімічної технології і стала біохіміком.

Щоправда, зовсім відмовитися від вподобаного глядачам образу вона так і не змогла; на початку нульових, наприклад, брала участь в якості гостя на конференції російських фантастів "Роскон", а в 2009-му озвучила капітана зорельота для мультфільму "День народження Аліси".