Валерія Ушакова: "На "БУМі" ми працювали по 13 годин під пекучим сонцем без вихідних!"

Валерія - розумна, красива, життєрадісна та привітна людина, яка змогла за досить короткий термін реалізуватись та отримати визнання у вже такій рідній для себе Україні. Ведуча "Битви українських міст" розповіла ТелеПростору про перші кроки на телебаченні, життя на аргентинській землі та поділилась планами на майбутнє.

Розкажи трішки про себе.

17 років я проживала в Казахстані у місті Семипалатинськ. Школу закінчила там. Після закінчення школи я переїхала в Україну і саме тут здобувала вищу освіту. Навчалась я в Університеті економіки та права "КРОК". Спеціальність – Фінанси та кредит. Університет я закінчила, але ще на другому курсі збагнула, що економіка – це не моє. Саме тому і вирішила поступити у школу при кіностудії Довженка, в якій я навчалась 2,5 роки.

Як відомо, саме на кіностудії знаходиться телеканал ТЕТ. Мій друг, який викладав нам акторську майстерність, запросив мене працювати на канал адміністратором програми "Театр на долонях". Я повинна була домовлятись з акторами театру та кіно про участь у програмі. Насправді, мені це дуже подобалось, хоча великої зарплатні я там не отримувала.

Згодом на тому ж ТЕТі ми запустили проект "Спортологія". Програма була досить цікава, адже саме у ній середньостатистична людина могла спробувати свої сили у різноманітних видах спорту. У цьому проекті я перший раз спробувала себе у ролі ведучої. Нам вдалось відзняти 11 випусків, але, як то кажуть, на одному ентузіазмі далеко не заїдеш і "Спортологію" довелося закрити. Зараз пригадую, що ця програма була досить проста, у яку окрім наших зусиль не вкладалось більше нічого.

Більшість телеглядачів запам’ятало тебе у якості ведучої програми "Неспортивне життя", яка виходила на "Мегаспорті". Як виникла ідея створення цієї програми?

З режисером "Спортології" ми захотіли зробити щось не нове, але таке, чого до нас на телебаченні ще ніхто не робив. І ми вирішили зробити програму "Неспортивне життя", перший випуск якої був присвячений футболісту Олександру Шовковському.

У цій програмі, яка почала виходити на телеканалі "Мегаспорт", розповідалось про життя спортсменів поза спортом. Ти знаєш, якщо б на початку зйомок мені сказали, що "моє дитя" буде існувати 3 роки – я б не повірила, оскільки мені доводилось працювати над програмою без досвіду, але з шаленим прагненням зробити дійсно хороший проект, який би сподобався не тільки глядачам, але й його героям. За час роботи на проекті я вивчила українську мову, адже перші 5 програм виходило російською, та змогла зарекомендувати себе з найкращої сторони.

Також хочу додати, що останні півтора року програму робила я сама: їздила на усі зйомки, брала та розшифровувала інтерв’ю, тощо. Мені вдалось добре засвоїти уроки "телевізійної кухні". Але невдовзі програму закрили, а телеканал "Мегаспорт" переформатували.

Шкодуєш, що єдиний спортивний канал України став змагально-розважальним?

Звичайно, що шкодую. Але коментувати цей крок керівництва каналу я не хочу. Мені здається, що спортивні канали України повинні відчувати підтримку держави. Так, вони не комерційні, на них не заробиш, але це спорт, який потрібно висвітлювати та прищеплювати людям.

Після досвіду роботи на "Мегаспорті" ти потрапила на телеканал "Інтер". Розкажи про те, як ти стала ведучою проекту "БУМ".

Хочу відзначити, що ще до переформатування телеканалу "Мегаспорт" я вела там програму "Спорт Shift", в якій ми розповідали про різноманітні кумедні історії зі світу спорту. Проект йшов 9 місяців.

Як відомо, у грудні місяці колективу каналу "Мегаспорт" було повідомлено про скорочення. А у цей час на "Інтері" проводився кастинг ведучих на проект "БУМ". Мені зателефонували та запропонували прийти на проби. Я погодилась. Уже на кастингу мені ввімкнули американську версію програми "БУМ" та попросили прокоментувати картинку. Взявшись до справи я збагнула, що у мене краще виходить коментувати українською і що саме головне – мені це подобається!

Уже після кастингу мені зателефонував режисер проекту та сказав, що мене затвердили однією з ведучих "БУМу". Після його слів у мене була надзвичайна радість та піднесення, адже участь у такому проекті та ще й у якості ведучої я розцінювала як величезний крок вперед. Єдина вимога, яка переді мною ставилася – українська мова.

Як тобі давалось вивчення другої за мелодійністю мови світу?

Працювавши на "Мегаспорті" я поставила собі за мету вивчити українську. Пригадую, як влітку, коли всі поїхали відпочивати, я пішла на Перший національний, - де і познайомилась з Васяновичем Анатолієм Семеновичем (диктор інформаційних програм "День за днем", "Новини", "Вісті", "Актуальна камера"; дитячої програми "Мультфільм на замовлення"; розважальної "Пісня скликає друзів", а також телевізійних концертів на Першому національному – ТелеПростір). Анатолій Семенович сказав мені, попередньо пересвідчившись чи дійсно я хочу оволодіти українською, що для повноцінного вивчення мови потрібно буде знаходити час на двогодинні тренінги, які він погодився для мене проводити 4 дні на тиждень. Чесно кажучи, під час занять я плакала, адже для мене це було не так просто. Але коли я побачила, що у мене виходить – мене охопила радість і відчуття того, що я дійсно зможу це зробити.

Що тобі найбільше запам’яталось на "БУМі"?

Ми працювали по 13 годин на день під пекучим сонцем без вихідних. За весь період мого перебування в Аргентині (півтора місяці – ТелеПростір) я жодного російського слова не вимовила – розмовляла виключно українською.

Чесно кажучи, я думала, що у нас буде час подивитись на Аргентину, відпочити, позасмагати. Пригадую, у нас було близько двох днів не це, до приїзду команд, але потім почалась важка робота.

Проте я рада, що у моєму житті був цей проект, адже завдяки ньому я змогла здобути неоціненний досвід. Пригадую, як по поверненню на Україну я три дні не могла перейти на російську мову: з мамою, друзями, знайомими спілкувалась виключно українською.

Як ти вважаєш, "БУМ2" все таки буде?

Я думаю, що буде, адже всі живуть спогадами і з нетерпінням чекають можливості повернутись в Аргентину. Але мені здається, що було б цікавіше зробити проект міжнародним.

Ти полюбляєш займатись спортом?

Авжеж! У 4-му класі я почала грати у футбол. Любов до цього виду спорту мені передалась, мабуть, від батька, адже він у мене професіональний футболіст. Свого часу також грала у баскетбол та 5 років займалась фігурним катанням.

Як поставились твої рідні до того, що дівчина з Казахстану обрала іншу країну для самореалізації?

Ти знаєш, у мене велика родина, яка завжди підтримує та щиро радіє за мене. І я сама дуже пишаюсь тим, що зараз живу, працюю та відпочиваю в Україні, адже саме ця країна дозволила мені вийти на відповідний рівень та досягти певних висот.

У тебе є хобі?

Моїм хобі є спорт. Я граю у великий теніс. Мені надзвичайно подобається ця гра. Також займаюсь йогою. Вона дозволяє мені розслабитись та пізнати себе. А також полюбляю бігати, адже рух – це життя.

Як любиш проводити свій вільний час?

Після повернення з Аргентини я захопилася малюванням. Уже створила 12 робіт.

Також дуже люблю відпочивати. Віддаю перевагу Україні, дуже люблю Крим, адже вважаю, що потрібно цінувати своє.

Ти подорожувала Україною. Яке місто тебе найбільше вразило?

Мабуть Львів. Там дуже красиво та якось по-особливому.

Поділись планами на майбутнє.

Найближчим часом планую відпочити. А щодо творчих планів, ми уже написали синопсис нової програми, яка мала б виходити щотижня. Я б сказала, що це буде корисний проект для середньостатистичного телеглядача, який зможе знайти для себе щось корисне.

Світлини надані Валерією Ушаковою