Сьогодні акторові театру і кіно, народному артисту СРСР Юрію Васильовичу Яковлєву виповнюється 85 років.

Яковлєв народився 25 квітня 1928 року в Москві у сім'ї юриста. Навчався у вечірній школі, працював помічником механіка в гаражі.

У 1952 році закінчив Театральне училище імені Б.В. Щукіна (курс актриси Цецилії Мансурової). Цього ж року став актором Державного академічного театру імені Євгенія Вахтангова.

Однією з перших його помітних робіт у театрі стала роль заморського королевича в казці Самуїла Маршака "Горя боятися - щастя не бачити", потім була роль Трилецького у П'єсі без назви за Антоном Чеховим.

На сцені театру Юрієм Яковлєвим зіграно понад 70 ролей, серед яких: Панталоне у виставі "Принцеса Турандот" за казкою Карло Гоцці, Хлєбніков у "Конармії" Ісаака Бабеля, Глумов у постановці "На всякого мудреця досить простоти" Олександра Островського, Моцарт у "Маленьких трагедіях" Олександра Пушкіна, Казанова у виставі "Три віки Казанови" за п'єсами Марини Цвєтаєвої, герцог Болингброк у "Склянці води" Ежена Скріба.

З останніх ролей - Дудукін у виставі Петра Фоменка "Без вини винні" за Островським, Петро Миколайович Сорін у "Чайці" Чехова. У сезоні 2012/2013 грає у виставі "Пристань".

У кіно актор почав зніматися з 1956 року. Слава прийшла до Юрія Яковлєва в 1958 році, коли він зіграв князя Мишкіна в кіноверсії "Ідіота" Федора Достоєвського, знятої режисером Іваном Пир'євим. Глядацьку любов принесли Яковлєву ролі у фільмах Ельдара Рязанова - поручика Ржевського в "Гусарській баладі" (1962) та Іполита в телефільмі "Іронія долі, або З легким паром!" (1975).

Актор також зіграв Стіва Облонського в екранізації "Анни Кареніної" (1967) Льва Толстого, поставленої Олександром Зархі, Брюханова в дилогії "Кохання земне" (1974) і "Доля" (1977), знятими Євгеном Матвєєвим за романами Петра Проскуріна. Він знімався у фільмах Тетяни Ліознової "Ми, що нижче підписалися" (1980) і "Карнавал" (1981).

Серед робіт Яковлєва, які найбільше запам'яталися глядачам, - комедія Леоніда Гайдая "Іван Васильович змінює професію" (1972), а також фантастична стрічка Георгія Данелія "Кін-дза-дза" (1986).

Серед його останніх ролей - Іполит у фільмі "Іронія долі. Продовження" (2007) - сиквел картини "Іронія долі, або З легким паром!" режисера Тимура Бекмамбетова.

Загалом на рахунку Юрія Яковлєва понад 85 ролей в кіно і на телебаченні.

У багатьох фільмах актор читав текст від автора, серед них "Євгенія Гранде" (1960), "Бережись автомобіля" (1966), "Дідусі-розбійники" (1971), "Обранець долі" (1987).

Голосом Яковлєва говорять персонажі мультфільмів "Мумі-троль та інші" (1978), "Пригоди Васі Куролесова" (1981), "Іван-Царевич та сірий вовк" (1991) та інших.

Юрій Яковлєв - автор книг "Між минулим і майбутнім" (1993), "Альбом долі моєї" (1997).

Творчість артиста було відзначено багатьма державними та професійними нагородами. У 1976 році йому було присвоєно звання народний артист СРСР. Він був удостоєний Державної премії РРФСР (1970), Державної премії СРСР (1979), Державної премії РФ (1994), премії президента РФ за 2003 рік. Яковлєв був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1978), Леніна (1988), За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1996), За заслуги перед Вітчизною II ступеня (2008). Лауреат премії Кришталева Турандот (1998), премії Кумир за високе служіння мистецтву (1999), національної акторської премії імені Андрія Миронова Фігаро (2011). Він був нагороджений знаком Срібна маска конкурсу-огляду Золоті маски, золотою медаллю імені О.П. Довженка (1978).

Юрій Яковлєв одружений тричі. Першою його дружиною була лікар Кіра Мачульська, другою дружиною - актриса Катерина Райкіна. Третьою дружиною актора стала Ірина Сергєєва, яка в той час працювала директором музею при Театрі Вахтангова. В актора троє дітей: донька Олена, сини Олексій і Антон.