Рідко хто вранці може бути добрим і веселим. Особливо рано вранці і особливо-особливо, якщо тобі треба прокидатися о п'ятій ранку, щоб їхати на роботу. Але ведучому ранкової розважальної програми "Сніданок з "1+1" Руслану Сенічкіну це диво вдається щодня. Адже ще не так давно він, екс-новинар, з жахом говорив про те, що лягає спати  близько третьої ночі, і вставати рано вранці для нього - неймовірний жах.

- У ранковому ефірі ти якось навіть непристойно бадьорий і енергійний! Напевно, каву п'єш літрами?

- Це не кава, тому що я свого часу перепив кави, набрався кофеїну так, що в мене мотор - в сенсі серце - перестало витримувати. Тому шукаю енергію в зеленому чаї, наприклад. А найголовніший енергетик - хороший сон. Коли його не вистачає, доводиться трохи пригальмовувати. Але коли спиш спокійно, нехай навіть чотири години, але міцно і не прокидаючись, - це найголовніший енергетик. Багато хто мене звинувачує, що я, мовляв, такий живчик, бо на чомусь сиджу, якісь наркотичні речовини приймаю. Якщо б я все це вживав, то, вибачте, загнувся б вже тижнів через три.

Є таке поняття абстинентний синдром. У алкоголіків це виражається в головний біль чи у них ноги відмовляють. У такому стані нічого не хочеться. Так от, якби я "цим промишляв" з метою одержання додаткової енергії, то я б точно врізав дуба. А так у мене існує тільки ПЕС - це післяефірний синдром: коли ти ще заведений, не можеш в голові відобразити, як пройшов ефір, скласти все, проаналізувати. Що було так, що - не так, які були помилки, як їх уникнути в майбутньому? І ось вже в більш невимушеній обстановці ми це все вивчаємо, п'ємо чай, їмо бутерброди, трохи коньячку, і ось так інтелігентно, спокійно, без жодних сварок.

- На зйомках тебе часто називають Панда. Звідки таке прізвисько?

- Японці доводять, що панда - це не ведмідь, а єнот. Коли працював на іншому каналі, прийшов на роботу після дуже потужної вечірки (відзначали у друга день народження). Я всю ніч відмовлявся пити, говорив, що в мене ефір, але не склалося. Природно, вранці - мішки під очима, коричневі, практично чорні. Я невиспаний заходжу вранці в ньюс-рум, а там щось обговорюють, готуються. Всі обертаються до мене і в один голос: "О! Панда прийшла!". Я обертаюся - де? А пандою виявився я. Все вийшло із-за того, що я виявився схожий на панду. Всі стали з цього приводу сміятися, я не залишився в боргу, після цього став усім роздавати клички. У нас були і бобри, і ті ж самі єноти. А мене з тих пір називають Пандою. Але я теж придумую всім клички - Ліді Таран і шеф-редактору програми Юлії Жмакіній.

- Не ображаються на тебе за це?

- Ні. У цьому теж полягає секрет добрих взаємин у рамках одного колективу: коли немає забобонів, немає граней, але все в рамках пристойності, і ми можемо один над одним жартувати без злісних думок, по-доброму, не тишком-нишком, а тільки заради сміху, розіграшу. Просто інакше, при такому навантаженні, при такому ефірі, неможливо зберігати залізобетонну стійкість, потрібно розслаблятися. А як? Тільки жартами. Але при цьому абсолютно нешкідливими.

- Скоро Новий рік. Ти вже підготував якісь подарунки своїм рідним?

- Звичайно ж, для мами, для двох сестер, тому що на даному етапі життя - це три найголовніші жінки в моєму житті. Я намагаюся знайти спосіб дізнатися, чого вони хочуть у цей момент, і намагаюся втілити це в життя. Роблю опитування, проводжу "дослідження" і потім ходжу по магазинах. Якщо нічого не придумаю, можна гроші подарувати. Це теж подарунок, коли людина за допомогою грошей може купити те, що близьке йому, тому що я можу не вгадати. Це все одно що дарувати парфум: тобі він подобається, а комусь - ні. Це дуже інтимно.

- Ти часто бачишся з рідними?

- Одна сестра живе в Севастополі, а інша - у Дніпропетровську з мамою. Звичайно ж, ми рідко бачимося із-за роботи. Я можу приїхати раз на півроку, побути там пару днів, а потім назад до Києва. Регулярно зідзвонюємося, обмінюємося враженнями: що та як, чому, які проблеми?

- Ти старший брат?

- Так, я старший брат. У мене сестри-двійнята, вони молодші за мене на чотири роки: Таня і Аня. Мама Віра Антонівна.