Головна Новини Супутникового телебачення Телекомпаній Інші новини Блоги Досьє Українські телекомпанії Світові телекомпанії Телеведучі Супутникові оператори Аналітика Україна Світ Інтерв'ю Спорт на ТБ Кіно Мультимедіа Фото Відео Супутникове ТБ Ключі до супутникових каналів Biss Cryptoworks Nagra Seca Viaccess Videoguard Таблиця частот Amos 4°W Astra 4.8° Е Hot-Bird 13°E Eutelsat W4 36°E Hellas Sat 39°E Экспресс АМ22 53°E ABS 1 75°E Ямал 201 90°E ТелеBIZ ТелеLIVE Backstage Live Телеляпи Інше Контакти

Васілій Уткін: "Жодного разу в житті не дивився в Росії український канал"

Розмір тексту:   Розділ: Інтерв'ю Опублікував: Володимир Мула15 жовтня 2015 р., 14:18
Васілій Уткін: "Жодного разу в житті не дивився в Росії український канал"

Найвідоміший російський коментатор у гострому інтерв'ю - про любов до української мови і зневагу до Степана Бандери, історичний гол Шеви на "Лужниках" і матч "Динамо" - "Шахтар".

- Василю В'ячеславовичу, зовсім недавно ви побували в Одесі. Чи важко наважитися на такий вояж у зв'язку з політичними подіями останніх двох років?

- В Одесі я був у своїх близьких друзів. Ні для кого не секрет, що ми дуже тісно дружимо. Мої друзі - актори театру "Квартет І". Вони, наскільки я знаю, практично щороку проводять серпень і початок вересня в Одесі, у себе на батьківщині. Ми просто вчергове зідзвонювались, вони мене завжди кликали і тут я раптом зрозумів: а чому б мені не приїхати? Тим більше, що у Славіка Хаїта було новосілля, а ми розмовляли після новосілля Нонни Гришаєвої - теж чудової одеситки і артистки "Квартету І". Я просто купив квиток і прилетів. От і все. Слава Богу, що життя все ще дозволяє мені, в разі чого, зібратися і приїхати.

- Тим не менше, дорога далася вам не без пригод. Чому вас, цитую ваш же твіттер, "посадили біля сортиру"?

- Біля сортиру чи ні - це неважливо. Мене посадили там, де садять всіх, кого саджають. Я вже й не знаю, чи близько там був сортир. Я навіть не пам'ятаю, що я говорив про сортир. Просто так вийшло, що весь літак пройшов, а мене чомусь затримали і півгодини мурижили. Причому я розумію прекрасно, що є свої особливості нашого часу. Тому був здивований, що лише мене одного затримали. І найголовніше, що здивувало: мене 20 хвилин запитували, на що я збираюся жити в Одесі. Хоча у мене був квиток туди і назад проплачений, проплачений готель, але все одно всім хотілося знати, що у мене достатньо грошей на рахунку, щоб прожити два дні в Одесі (Посміхається). Знову-таки, я розумію, що запитання могли бути будь-які, але це запитання було абсолютно ідіотським, звичайно. Я їм казав: в крайньому випадку в готелі є сніданки, повірте - я проживу (Сміється).

- Коли ви востаннє приїжджали до Одеси? Чи змінилось місто за цей час?

- В Одесі побував вдруге в житті. Вперше я був (можу назвати абсолютно точні числа) у дні між півфіналами і фіналом чемпіонату Європи 2012 року. Ми тоді великою бригадою працювали в Києві: з колегою Розановим коментували на каналі "Україна", а мої товариші працювали для нашого каналу. І ось були два вільні дні, ми сіли в мою машину і поперли в Одесу. До речі, прекрасна траса. Провели там два абсолютно незабутні дні. На мій погляд, з того часу Одеса не змінилася. Хоча можу судити досить поверхово: був там один раз два дні і другий раз два дні. Самі розумієте - тут не до глибоких висновків.

- Чи вдалося зустріти в Одесі справжніх бандерівців?

- Цілком можливо, але вони ніяк себе не проявили. Знаєте, це якби мене запитали, чи зустрів я там сексуальних маніяків. Я можу вам тільки сказати, що до мене ніхто не докопувався. Але, можливо, вони проходили повз, я не знаю. Взагалі жодних проблем, при тому, що я, ви ж розумієте, людина досить впізнавана, працював на українському телебаченні. У мене було дуже багато розмов на вулицях з абсолютно незнайомими мені людьми. Не виникло жодної проблеми. ЖОДНОЇ! Крім ось тієї, що була на кордоні. Я абсолютно не розумів, через що вона виникла. Гаразд, якби мене підозрювали в чомусь серйозному. Але чому я 20 хвилин мав відповідати, що у мене є засоби для дводенного проживання в Одесі - ось це незрозуміло.

- До речі, яке ваше ставлення до Степана Бандери?

- Моє ставлення до Степана Бандери - презирливе. Я вважаю його військовим злочинцем.

- В Україні багато хто вважає вас українофобом. Чи відповідає це дійсності?

- Ви знаєте, я не довіряю цій оцінці. Ще раз кажу: я провів в Україні два прекрасних дні (і навіть більше - три ночі, умовно кажучи), і жодного разу не зіткнувся ні з чим, що можна було б назвати русофобією або українофобією. Жод-но-го! Я ходив по вулицях, по Привозу, мене впізнавали, ми спілкувалися, зокрема і на слизькі теми. Я не знаю, хто і чому мене вважає українофобом. Можливо, хтось мене вважає мурахофобом або кимось ще. Але в житті я з цим не стикався.

- Якось ви сказали, що є дві мови, створені для музики - італійська та українська. Коли дійшли до такого висновку?

- Можу вам сказати, що я дійшов до такого висновку, коли близько зійшовся з Андрієм Шевченком. Він тоді починав грати в "Мілані". Ми провели кілька днів практично разом і я здивувався, наскільки співзвучні українська та італійська мови. Зрозуміло, є нюанси у вимові, зрозуміло, вони самі по собі одна на одну не схожі. Але ось ця співоча інтонація - вона цілковито спільна. Мені здається, я тоді зрозумів, чому Шева настільки добре і швидко заговорив по-італійськи. Я дійсно вважаю, що це дві наймузичніші мови в Європі. Мені дуже шкода, що для італійської мови написано таку величезну кількість опер, а для української - так мало.

- Все ще попереду, напевно. До речі, невже Шева українською говорив у Мілані? Адже ми звикли, що він спілкується російською...

- Ні. Ви розумієте, я ж про інтонації в першу чергу. Коли я раніше приїжджав до Києва (зараз, мабуть, до цього по-іншому будуть ставитися) мені казали, що я говорю з московським акцентом. Наскільки мені відомо, і Андрій сам цього не приховує, що він не розмовляє українською мовою. Він - російськомовний українець. Але, тим не менше, він говорить по-російськи так, як говорять українці. Ось що я маю на увазі. Кажу про інтонації. Я ж по-італійськи теж не розмовляю, оцінюю лише інтонацію.

От ви бачили цю чудову сцену, коли у фільмі "Втеча з Шоушенка" людина ставить платівку? Так-так-так! Хіба ви вникаєте в слова? Ви просто слухаєте співочу, прекрасну мову. Ну що я можу сказати? З мого боку це буде в даному випадку примітивний приклад, але вже багато років, коли ми з друзями збираємося, я обов'язково співаю або "Ніч яка місячна", або "Червону руту". Я розумію прекрасно, що це абсолютно попсові хіти, але, тим не менше, зокрема і це для мене - символ дивовижної співочості української мови.

Уткін

- Приблизно рік тому ви висловили побоювання, що в Росію на чемпіонат світу ніхто не приїде. Щось змінилося за цей час?

- Ви помиляєтеся. Я не висловлював такого побоювання.

- Добре. Як ви тоді оцінюєте темпи підготовки Росії до Мундіалю? Вас усе влаштовує?

- Мені важко стверджувати конкретно, але назагал - так.

- З якими проблемами стикається Росія в процесі?

- О, послухайте, ви добре знаєте всі ці проблеми. Тому що це ті ж проблеми, з якими стикалася Україна під час підготовки до чемпіонату Європи (Сміється). Враховуючи, що ми дуже схожі, проблеми абсолютно одного роду.

- Чи є у вас відчуття морального комфорту в сучасній Росії? Запитую, тому що багато росіян, зокрема й журналісти, воліють зараз емігрувати з країни...

- Я, чесно кажучи, не стикався з проблемою еміграції журналістів. Навіть не знаю, про кого ви говорите.

- Іван Яковина, приміром, з Lenta.ru, у Львові зараз.

- Іван, пробачте? Яковина? Я ніколи в житті не чув про Івана Яковину. Вважаю, в цьому випадку мова йде не стільки про еміграцію, скільки про те, що людина, яка не знаходить собі місця в країні, шукає для себе інше, користуючись мовою, якою володіє. От і все. Я, чесне слово, вперше в житті почув про журналіста Івана Яковину. Дай Боже Івану здоров'я усілякого. Я йому бажаю удачі.

А з приводу комфорту ви запитували... Знаєте, найбільший дискомфорт я відчуваю від співіснування із самим собою. У порівнянні з цим жоден дискомфорт державний, урядовий, який завгодно, на жаль, ще жодного разу не склав серйозну конкуренцію.

- У вас є досвід співпраці з українським телеканалом "Футбол". Можливо, українці намагалися скористатися вашим конфліктом із Канделакі і запросити до себе вдруге?

- Я з легкістю і задоволенням працював в Україні під час чемпіонату Європи. Мені суто житейські обставини перешкодили попрацювати на казахському телебаченні - не буду вдаватися в подробиці, тому що це особисте. Вважаю, були б гроші в білорусів, я б і з ними співпрацював. Тому не бачу тут особливої ​​проблеми. Ми працюємо в галузі спорту. Як не смішно це прозвучить, але ви знаєте, спорт - він поза політикою. Для ще одного запрошення до Києва не було жодних передумов. Жодного натяку. Та я б і не став.

- Чому?

- Тому що це не відповідало моєму розумінню розвитку власної кар'єри.

- Кого з українських коментаторів ви знаєте? З ким особисто знайомі?

- Я знаю багатьох коментаторів. Ми чудово спілкувалися три роки тому, на Євро. Але розумієте, в чому справа. Фокус в тому, що я їх більше знаю по іменах, аніж по прізвищах. Адже я їх не по телевізору дивився, а в житті бачив. Вони хороші хлопці, молоді. Ви краще про це з Юрою Розановим поговоріть, він працював з ними два роки. Я безумовно знаю Вітю Вацка і я сподіваюся, що Олександр Собко нарешті почне, якщо вже не почав. Я завжди вважав, що Собко - потенційно прекрасний коментатор. Коли я від'їжджав з України, Вацко припинив коментувати і збирався працювати у футбольному клубі спортивним директором.

Розанов, Уткін

- Був такий момент, але Віктор, трохи попрацювавши у "Карпатах", повернувся до улюбленої справи.

- Я, чесно кажучи, не знаю: до добра це чи ні. Можливо, він хотів працювати спортивним директором і далі, але я його відмовляв. Мені здається, він прекрасний коментатор. Але ви зрозумійте: ми в Росії не дивимося українське телебачення. Особисто я не дивлюся його з тієї ж причини, з якої не дивлюся молдавське телебачення або грузинське. У мене просто немає такої можливості. І, найголовніше, немає такої необхідності. Футбол показують той же, в кращому випадку. Ось я вам клянусь: жодного разу в житті не дивився в Росії український канал. Ні! Був випадок - я дивився інформаційний український канал. Але це було пов'язано з тим, що я перебував, якщо не помиляюся, у вареничній. Тобто, цілеспрямовано я не дивився.

- Чи стало для вас сенсацією, що збірна України не змогла напряму пробитися у Францію? 

- Для вас це, можливо, стало сенсацією. А я вам зізнаюся чесно, що за цим особливо не слідкував. Те, що Україна програла Іспанії в останньому турі... Скажемо прямо: Україна повинна програвати Іспанії. Іспанія зовсім нещодавно в Україні стала чемпіоном Європи, тож навіщо дивуватися? 

- Тут здивування скоріше полягає в загальній картині: збірна України не зуміла посісти одне із "прохідних" місць...

- Я, звісно, можу з цього приводу пороздумувати, але чесно скажу: це проблема, яка мене не турбувала жодної секунди упродовж останніх двох років. Не вийшли, що вдієш. Вийшли б - я б точно так само поставився до цього. Шанси в "стиках" - це шанси проти конкретного суперника. Що зараз можна сказати? Та нічого.

- Що ви тоді скажете про збірну Росії? Вона не дуже впевнено стартувала, але потім прийшов Слуцький і - вуаля, є путівка до Франції. На які ще звершення здатна ваша команда?

- Наша команда за своїм рейтингом, за своїм розумінням, якщо нею правильно керувати (а прихід Слуцького виявився правильним рішенням), безумовно має грати на чемпіонаті Європи. Але вихід з групи - це вже конкретний успіх, а далі все залежить від жеребкування. У принципі, ми можемо хоч у півфіналі грати - залежить від стану форми, стану суперника. Тим більше, що турнір проходитиме в новому форматі, якого поки ніхто толком не розуміє, тому що вперше. Якщо збірна Росії потрапить до півфіналу, я не буду здивований - я буду в захваті. Якщо збірна Росії вийде у фінал, я обіцяю поголитися налисо. А якщо вона виграє чемпіонат Європи, то я буду готовий до найнесподіваніших і найнеформальніших вчинків. Однак думаю, що збірна зупиниться між виходом з групи та півфіналом.

- Кілька днів тому виповнилося 16 років голу Андрія Шевченка на "Лужниках". Наскільки добре пам'ятаєте той день і власні емоції?

- Ні, хлопці, це - ваше свято. По-перше, я зробив усе, щоб його забути. А по-друге, що це за подія - 16 років голу на "Лужниках"? Що це, їй-Богу? Якісь ви ущербні, чесне слово! Ви лише всього навсього потрапили у стикові матчі завдяки цьому голу. Для чого згадувати? Це все одно, якби ми святкували річницю відступу Багратіона десь в Австрії під час війни з Наполеоном. Сміхотворна річ! Хочете - святкуйте. Якби було 100 років, або хоча б 15. А так - 16. Можливо, для вас це дата, для мене це - ніщо.

Шевченко

- У п'ятницю - українське "Класіко" "Динамо" - "Шахтар". Чи збираєтеся дивитись цей матч?

- Ви мене спіймали, на жаль (чи на щастя) в такий момент, коли мене відправляють у відрядження - до Бразилії. Я буквально зараз туди вилітаю. Якщо я там знайду матч "Динамо" - "Шахтар", то, звичайно ж, його подивлюся. Я намагаюся дивитися ці матчі, але це ніяке не Класіко. У вас немає підстав називати це словом "Класіко". Ви користуєтеся словом "Класіко", як якимось статусом, синонімом. Але справа в тому, що Класіко - це суто іспанське поняття. Матчі так називаються не тому, що вони круті, а тому що Класіко - це матчі, які були завжди. Це матчі між трьома командами, які ніколи не вилітали. І більше жодного сенсу в цьому немає. Ви мене вибачте, "Шахтар" вилітав неодноразово, київське "Динамо" - також. Наскільки я пам'ятаю, в СРСР тільки московське "Динамо" ніколи не вилітало. Тому, це ніяке не Класіко. Його можна назвати "супердербі" або ще як завгодно - тільки не Класіко.

- Раніше, пам'ятаю, ви планували приїхати до Львова. Цей намір досі в силі?

- У мене є 15-20 міст, в яких я мрію побувати, але конкретних планів у мене немає. Львів я хочу відвідати в першу чергу тому, що там знімався фільм "Три мушкетери". Це фільм мого дитинства. Звичайно, я хочу це коли-небудь зробити. Сподіваюся, вдасться.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
За матеріалами: football24.ua
Теги: Василь Уткін 
Можливості: Написати редактору Версія для друку PDF версія Відправити другу
Ваш email ніколи не буде опублікований
Залишилось 1000 символов
captcha 
Щоб не вводити капчу зареєструйтесь або увійдіть під своїм акаунтом

Додати коментарів (10)