Наталка Розинська: "Після сутички з "Коброю" я перетворилася невідомо на кого"

Наталка Розинська розповіла про те, чому саме зараз вона вирішила вступити в партію та балотуватися до Верховної Ради. А також про свої стосунки з депутатом Олегом Ляшком. Не обійшлося в розповіді Наталії Розинської без нарікань на нинішню владу.

- Ви вирішили балотуватися від "Радикальної партії Олега Ляшка", чому до вас прийшла така думка?

- Я це не вирішувала, так склалися обставини, так склалася моя доля і, можливо, так захотів Бог! Це дуже цікава історія, але я також розкажу вам, що завтра в мене суд із Володимиром Поліщуком.

- Розкажіть, звичайно...

- Я подала позов до Печерського районного суду на Володимира Поліщука, речника МВС України. Сьогодні зранку мені зателефонував мій старий друг, так вийшло, що він підполковник СБУ. Десь він дізнався й каже мені: "Наталочко, вітаю тебе, на тебе заведено кримінальну справу". Знаєте, в мене зараз струс мозку, на двадцять третій день я ледве почала сідати за кермо. Так от, у мене кермо мало не випало з рук, коли я почула цю історію. Виявляється, що 17 травня, уявіть собі цинізм спецпідрозділу "Кобра", я лежу в лікарні, а "Кобра" з прокуратурою вирішують мою долю. Щоправда, Прокуратура відмовила "Кобрі" в порушенні справи про начебто перешкоджання діяльності правоохоронним органам. А ви знаєте, як виглядають працівники "Кобри"? Це такі здорові мужики, в них такі животи здорові, що вони можуть як танком переїхати. Уявіть собі, як я, тендітна жінка, а я себе вважаю тендітною, могла перешкоджати п'ятьом озброєним працівникам спецпідрозділу "Кобра". Слава Богу, що Прокуратура - єдиний біль-менш надійний правоохоронний орган, на який можуть покладатися громадяни. Я була на межі нервового зриву. Я начебто їм перешкоджала, а залишилася зі шрамом на 10 см на лівій руці, з синцями на грудях і з ударом у голову з правої сторони.   

- І все ж-таки, як доля вас пов'язала з Олегом Ляшком?

- Минулої неділі мене запросили на зйомки ТРК "Україна", на першій програмі я випадково зустріла Олега Ляшка. Він не знав, що я буду запрошена, а я не знала, що він там буде. Пана Олега Ляшка я дуже поважаю, вважаю його чи не єдиним чесним, сильним, мужнім народним депутатом України. Я вірю, що саме за ним наше майбутнє, я вірю, що рано чи пізно, яких би зусиль нам це не вартувало, ми прийдемо до влади і будемо змінювати цю країну. Олег Ляшко і Михайло Волинець - це два депутати, які виступили на мій захист, тому що Ляшко сам терпів переслідування від славнозвісної "Кобри", яка на сьогоднішній день підкоряється тільки Президенту України. Михайло Волинець теж потерпів від переслідувань цієї несимпатичної мені організації.

- Наталіє, а як ви почуваєтеся після цих сутичок із "Коброю"?

- До сутички з "Коброю" я була відомим і шанованим журналістом, а от після сутички з "Коброю" я перетворилася невідомо на кого. І ось пан Олег Ляшко каже мені: "А чому б тобі, Наталочко, не балотуватися від нашої "Радикальної партії" й разом нам не йти до світлого майбутнього?"

- Ви одразу погодились на це запрошення?

- Я подивилась в його красиві великі блакитні очі, я аж закохалася у цей момент у пана Ляшка, я подивилася на нього і зрозуміла, а чому б ні, можливо, це Бог мені дає таку можливість.

- А як же ваш коханий майор Мельниченко?

- Якби не ця історія 2 травня, то я вже давно була б в Америці, на березі океану, вивчала б англійську мову. Такий у нас план із ним був життєвий - я вивчаю англійську мову, а там уже як вийде.

Я вважаю, що з усіх українських партій, з усіх депутатів в Україні від якої я хотіла б і могла б прийняти цю пропозицію, він настільки сильний, потужній, молодий і прогресивний. Рано чи пізно ці пенсіонери з Радянського Союзу, які заполонили політичний, соціальний, громадянський простір, підуть у небуття.

- Чи будете ви закликати когось зі своїх зіркових друзів вступати в "Радикальну партію Олега Ляшка"?

- Ви знаєте, це настільки інтимна особиста річ, це право вибору кожної людини. Я знаю дуже багато народних депутатів, деяких шаную, деяких - не дуже. Але якби таку пропозицію мені зробив будь-хто інший, я б за жодних обставин не погодилася. От зараз я проїжджаю біля університету Шевченка, я тут живу в центрі, тут така кількість правоохоронців, так от учора, над моїм будинком, над моєю вулицею літав гелікоптер і мені на секундочку здалося, що я в Уругваї або в Гондурасі, і що в Україні триває якесь військове чи надзвичайне положення. Дуже-дуже стало страшно, хоча ви знаєте, що після того, що я пережила, мені вже ніщо не страшно. Хоча Поліщук мені обіцяв, що на мене буде заведено ще дві кримінальні справи.

- Тобто, ви готові боротися за долю України й пожертвувати щасливим життям в Америці разом з коханим?

- Я хотіла б плавати в океані, вивчати англійську мову й варити борщі своєму коханому Миколі Мельниченку, борщики я бездоганно для нього варю! Але країна моя в небезпеці, я люблю її.

- Ви не думаєте, що з вами в майбутньому зроблять те саме, що з Юлією Тимошенко? На неї також заводили багато справ, і в результаті вона за ґратами...

- Якщо ви говорите що я, просто журналіст, просто помічник адвоката, просто наречена майора Мельниченка, можу претендувати на... ви не можете мене порівнювати з Юлією Тимошенко, тому що вона фантастична жінка. Я не заслуговую на те, щоб мене порівнювали з цією легендарною жінкою, хоча в нас дуже багато спільного. Я боролася проти представників національної телекомпанії України - Тараса Стецьківа і Андрія Шевченка, які цинічно й нагло хотіли поцупити в українського народу НТКУ. І ми відстоювали ці права. І Сергій Власенко був моїм адвокатом і виграв цю справу ще у далекому 2005 році. Тобто, щось збігається, але в мене є мій Микола Мельниченко, я переконана що він буде мене захищати, а я буду захищати його, у мене є кохання, у мене є друзі, у мене є Олег Ляшко - мій лідер, у мене є партія, у мене є друзі - активісти дорожнього контролю, які ведуть відчайдушну боротьбу.

- Чи змінилися ви у зв'язку з цими подіями?

- За останні два місяці в моєму житті сталося стільки подій - болючих, як у прямому, так і в переносному сенсі. Всіх не переб'ють, всіх не посадять, а якщо й так, то все в моєму житті стається так, як хоче Бог. Якщо Бог запланував мені так дорогу, якою б складною вона не була, якою б гіркою, я пройду всі ці випробовування.