Пізнавальна програма "Битва екстрасенсів" нині одна з найрейтинговіших не лише на СТБ, а й у всьому українському телепросторі. Чи не тому цієї осені знімають уже п’ятий сезон проекту. По той бік екрана змагаються не просто екстрасенси, а представники шкіл екстрасенсорики: біоенергетик, чаклунка, мольфар, астролог, телепат, знахарка, космоенергетик, хіромант... Вони розслідують кримінальні справи, розшукують зниклих, розкривають загадки нез’ясованих, непояснимих подій…

Чи не страшно бути ведучим містичного шоу і спілкуватися з темними силами, кореспондент розпитав у ведучого Павла Костіцина.

Павле, твої колеги з "Битви екстрасенсів" вирішили, що оскільки прем’єра п’ятого сезону відбулася 13 числа, то це не простий збіг обставин, а на удачу… Ти теж так вважаєш?

Мені сумно, що у слов’ян так багато прикмет негативного характеру... От, приміром, для іспанців тринадцяте число нічого страшного не означає, бо вони його просто викинули зі свого життя, себто у них ніде немає такого номера. Люди позбулися його, аби не давив на їхню свідомість. Така ж історія і з прикметою про чорну кішку: вони вирішили, що це навпаки – на щастя. Якби й ми отак змогли змінити свідомість, відійшли від лякливих прикмет, смутку, а більше раділи життю, то, можливо, воно цілком налагодилося б… Щодо прем’єри 13 числа, то у мене немає жодних стереотипів та очікувань, ніби це зможе чимось допомогти чи навпаки щось зіпсувати. Головне, щоб рейтинг передачі був вищий за "тринадцять" і глядачам подобалася «Битва екстрасенсів». Бо якщо ми робитимемо шоу нецікавим, то не допоможе ні тринадцяте, ні будь-яке інше число.

Отже, Павло Костіцин у прикмети не вірить?

Єдине, чому надаю значення (так склалося з раннього дитинства), то це тому, що повертатися таки погано. Тому коли щось забуваю вдома, намагаюся не повертатися. Якщо ж без цієї речі не обійтися, то завше перед тим, як знову вийти, заглядаю в дзеркало. Цей ритуал виконую чітко. Може, від того мені легшає, тому й не потрапляю у якісь халепи...

Ще в дитинстві я навчився «читати» знаки, тож моє знайомство з екстрасенсами, наділеними неймовірними здібностями, допомогло переконатися, що є вищі сили. Не називаю це потойбічним або паралельним світом, а просто "вищі сили"…

Кажеш, віриш у Бога, але ж граєшся з темними силами… Не страшно?

Церква вигадала дуже багато заборон та обмежень, але люди, що є щирими вірянами, знають історію церкви, релігію, сприймають ці заборони, як метушню. Церква вважає, що екстрасенсорні таланти у людей від диявола. Я ж гадаю, що у вивченні екстрасенсорики грішного немає... Щоправда, сказати, як захищаюся від усілякої негативної енергетики, не можу, бо це однаково, що здати Гітлерові схему оборони Сталінграда. Але, зізнаюся, в житті – не без цього. До того ж жодне знімання з екстрасенсами для мене не минає безслідно: з майданчика повертаюся додому із сильним головним болем, який пігулками годі вгамувати. Це свідчить про те, що з цими людьми нелегко…

Скажи, а релігійні структури не вимагали закрити проект?

Був конфлікт під час знімань другого сезону, але ми благополучно його розв’язали. Також виникли непорозуміння з язичниками, які не дозволяли на Лисій горі зняти один із конкурсів п’ятого сезону, ба навіть виставили цілодобове оточення, щоб ми туди не потрапили. Цей конфлікт закінчився викликом міліції і мало не бійкою…

Павле, якось ти сказав, що твоє завдання у цій програмі – стати «Воландом, від погляду якого здригнуться всі телеглядачі України». Досягнув мети?

Я людина – глибоко віруюча. І Булгаков, який написав про Воланда, теж був щирим вірянином. Гадаю, щоб розповідати про темну сторону людської натури, вивчати її, під силу лише релігійному митцеві, бо поринувши в цю безодню, треба вміти здолати спокусу… Тому, мабуть, мій образ – не гра у Воланда. Якщо я десь і сказав про це, то наразі переосмислив. Я маю роль скептика, оскільки мій немаленький життєвий досвід змушує багато речей не сприймати за чисту монету, себто я спершу аналізую, відтак роблю висновки… А скептиком я мушу бути ще й тому, аби донести глядачеві: перед ним справжній талант екстрасенсорики чи шахрай...

А такі бували у вашій програмі?

Гадаю, ми саме й допомагаємо розібратися – хто є хто. Звісно, немає універсальних чарівників з паличкою, які в одну мить можуть розв’язати всі людські проблеми. Хтось лікує (ось я, наприклад, став більше довіряти цілителям), хтось може зазирати в майбутнє або минуле, хтось знаходить людей, предмети, речі, що загубилися, хтось із цифрами вправний... Світ незвичайних людей великий. Не скажу, що кожна третя людина, яка проходить мимо, – екстрасенс, але задатки цих здібностей є в кожному з нас. Якщо відчуваєте, що з вами відбувається щось містичне, незрозуміле, не бійтеся, а навчіться це аналізувати, оцінювати. І тоді той світ вищих сил не лякатиме...

Матері, які просять з’ясувати вбивство доньки, сина, вірять учасникам вашого шоу? Екстрасенсам насправді вдається допомогти цим людям?

Упродовж трьох років я спілкуюся з ними й дедалі більше вражаюся: скільки в нашому житті горя! Скільки людей на межі безвиході у пошуках сина-дочки: живий? помер? повернеться чи ні? Тож для них екстрасенси – остання надія. І вони таки допомагають: знаходять відповіді. Відтак люди мають душевний спокій.

Якось під час знімань трапився унікальний випадок на кладовищі в Запоріжжі: мати не вірила, що в могилі лежить її дочка. Екстрасенси підтвердили підозри жінки: в могилі насправді не її дитя. "Вона не тут, але доньки немає й серед живих". І тут сталося щось незвичайне: коли одна з найсильніших учасниць п’ятого сезону заспокоювала жінку, мовляв, варто відпустити дочку в кращий світ, не мучитися, у цей момент на плече матері сіла …пташка…

Чула, що містичні випадки відбуваються й за лаштунками телеекранів…

Так. От одна з учасниць п’ятого сезону зурочила всю знімальну групу. Про це ми навіть розповіли в одній із програм. Оскільки ми направду сильно злякалися, то залишити це без уваги було б легковажно. Добре, що разом із чорними магами у передачі беруть участь і білі. Вони й допомогли нам упоратися з цією проблемою.

За матеріалами: «Сім’я і Дім»