Рівно рік тому український режисер Макс Паперник, автор популярних мюзиклів "За двома зайцями", "Снігова королева" та численних кліпів для українських і російських зірок, зайнявся телебаченням. Його перше дітище виявилося досить успішним. Проект "Народна зiрка" став родоначальником співочих шоу на вітчизняному телебаченні, а Барбара Брильська й Анастасія Заворотнюк – постійними членами журі ось уже другий сезон поспіль... Цієї весни вступили у співоче змагання десять пар, серед яких популярні артисти: Валерій Харчишин, Фагот, Олена Вінницька, Василь Бондарчук, Гайтана... У фіналі залишиться лише одна пара. Вона й отримає звання "народної".

– У другому сезоні шоу в мене повне відчуття, що ми створюємо формат наново, – зізнався Макс Паперник. – Напевно, це пов'язано з тим, що тепер ми виходимо в прямому ефірі, і змінилася система глядацького голосування. Ми, як і раніше, співаємо, але герої в нас нові, й вони зовсім змінили й сам проект.

– Судячи з кількості співочих проектів у телеефірі, голос в Україні має ледве не кожен другий.
– Саме наше шоу ввело моду на вокальні проекти. Після успіху першого сезону "Народної Зiрки" одразу ж виник вокальний формат на каналі "1 +1". Восени з'явиться велике співоче шоу на СТБ. Приємно, що вдалося повернути наших шанованих артистів із танцювального паркету на сцену. Бо останнім часом вони більше займалися хореографією на всіляких шоу, ніж вокалом. Хоча... деякі зірки відмовлялися від участі в "Народнiй зiрцi".

– І хто ж це?
– Ми запрошували дует "Пара Нормальных". Вони навіть дали згоду, але потім, мабуть, злякалися живого звуку. Довгі переговори вели з Наталею Могилевською, вона начебто вже зважилася, але в останній момент відмовилася від проекту. Не кожна зірка готова погодитися з тим, що її оцінюватиме журі. Це дуже тонкий амбіційний момент. До того ж цього сезону будуть дуже сильні учасники з народу. Не виключено, що вони можуть і затьмарити зірок на сцені. Але в цьому й інтерес шоу.

– Кажуть, саме завдяки вам удруге до складу журі проекту входить Барбара Брильська.
– Ми з Барбарою дружні вже більше чотирьох років, після того як вона знялася в моєму фільмі "Дивне Різдво". Це, напевно, єдина зірка, про яку я можу сказати, що ми друзі. Бо з іншими знаменитостями в мене просто робочі стосунки. З Барбарою ми дружимо сім’ями. Їздимо з мамою до неї до Варшави, вона приїздить до нас. Барбара називає мене своїм директором в Україні.

– У Брильської, кажуть, непростий характер.
– Те ж саме можна сказати і про мене. Ми з Барбарою схожі, в нас навіть однакове почуття гумору! А це дуже тонка матерія. Чесно кажучи, в нас ніколи не виникало конфліктів. Так, вона може бути принципова й категорична, але лише в тому, що стосується роботи. І жодного вередування чи самодурства.

– Під час першого сезону в Брильської був досить затяжний конфлікт із Женею Власовою.
– Я розмовляв із Женею після Нового року. Вона зізналася: "Знаєш, думала, не дивитимуся більше "Іронію долі". Але настало свято, я увімкнула телевізор, там показували історію Наді й Жені, і я не змогла відірватися від екрана. Все-таки Барбара – велика актриса! Напевно, в наших із нею стосунках я переступила якусь недозволену межу... " Я кажу: "Женю, просто ти, як і Барбара, любиш говорити в лоб усе, що думаєш..."

– Розповідають, що Брильська не від'їжджає з Києва, не відвідавши рибний магазин.
– Це правда. Перед від'їздом Барбари до Варшави ми обов'язково йдемо з нею до рибного магазину. Вона від нього в захваті, каже, що подібного вибору морепродуктів у Польщі немає. Це вже перетворилося на якийсь ритуал. Брильська любить червону рибу й набори готових суші.

– А Анастасія Заворотнюк?
– У Насті зовсім не зоряні запити. Жодних особливих вимог у райдері немає. Іноді ми любимо разом чаювати в її готельному номері. Поки що, за винятком роботи в "Народнiй зiрцi", доля не зводила нас разом на знімальному майданчику. Але сподіваюся, що коли-небудь зможу запросити Анастасію у свою картину як актрису. Або вона візьме мене у свій проект як режисера. Знаю, в Насті планів безліч. Вона дуже мила й комфортна людина. Яка, до речі, має непогані вокальні дані.

– А самі ви, Максиме, співаєте?
– Свого часу закінчив музичну школу за класом фортепіано. У шість років, коли проходив прослуховування, мене попросили заспівати. Але всілякі відомі дитячі хіти типу " Пусть бегут неуклюже " мене мало приваблювали. Педагоги, втомившись зі мною сперечатися, попросили заспівати те, що мені подобається. І я заспівав: "Боже, царя храни..."

– Звідки ви знали цю річ?
– Це було ще за часів Радянського Союзу. Тоді я надивився по телевізору революційних картин ("Ленін у Жовтні") і чомусь запам'ятав білогвардійців. Гарних, у розкішній формі, які під акомпанемент піаніно співали гімн "Боже, царя храни". Мене це настільки вразило, що я зі своїм абсолютним слухом одразу ж відтворив мелодію. Так що мій вокальний досвід почався в шість років. Але особливого бажання вийти на сцену ніколи не було. Я все-таки намагаюся тримати голову в порядку. (Сміється) Поки що залишуся за кадром і займатимуся своєю прямою професією. Тим, що виходить найкраще...