Добра прикмета - якщо день ропочався з ведучою "Ранку" на "Інтері" Ганною Гомонай, отже сьогодні все складеться якнайкраще. Цікаво, чи не тому екс-журналіст і нинішній депутат Андрій Шевченко вирішив нікуди не відпускати цей талісман удачі і щодня мати його при собі? Ще одне спостереження: не часто ведуча новин одночасно є й ведучою головної ранкової програми каналу. Власне, Ганна поки одна така... Про те, як їй вдається усюди встигати і тримати себе у формі, вона розповіла на прямій лінії kp.ua.

- Аню, ви працюєте і в новинах, і в "Ранку". Коли відпочиваєте?

- Насправді, я працюю як більшість нормальних людей - з понеділка по п'ятницю, а субота та неділя - вихідні. Тому особливо не перепрацьовую. Один тиждень живу, як звичайна людина, прокидаюся о 8 ранку. Іншу, коли виходжу на "Ранок", встаю о 4. І поки від цього не страждаю.

- У вас ще є мандраж перед ефіром?

- Я майже завжди хвилююся. Як без цього?! Скільки б ти не був в ефірі, а хвилювання присутнє. І, насправді, це навіть добре - це дає відчуття зібраності. І за це я люблю прямий ефір. І не люблю запис. Ніхто не хвилюється, і, у підсумку, це завжди дублів 10. І це катастрофа...

- Не можу не запитати - чи часто прямий ефір підкидав курйозні ситуації?

- За час моєї роботи їх було мільйон. Колись муха сіла на ніс прямісінько в ефірі. Якби це сталося на "Ранку" - я б якось пожартувала, але це сталося на новинах, на сюжеті про похорон Нонни Мордюкової. Я у надриві розповідаю інформацію, аж раптом ВОНА!... Але, можу з гордістю відзначити - жоден м'яз не здригнувся на моєму обличчі...

А минулого тижня двічі під час прямого ефіру випадала сережка з вуха. Це було на "Ранку".

Якось у мене впав сценарій, я його підняла, і читаю собі далі... А випускаюча група в істериці: "Аню, ти ж на нього не сіла!". Виявляється є таке марновірство... Я не знала.

- У "Ранку" ви часто берете інтерв'ю у зіркових гостей. Хто з гостей вам запам'ятався найбільше і чому?

- Це був Діма Коляденко. Зайшов у студію нормальною людиною, скромно сів на диван, поводився тихо-тихо. Але за секунду, коли увімкнулася камера, раптом змінився до невпізнання - з'явилася людина-свято. Я була вражена, як люди можуть мінятися у житті і в образі.

- Багато жінок відмовляються заради кар'єри від сімейного життя. Як ви зважилися на професійному піку піти у декрет?

- Я не вважаю, що це відмова від професії. Більш того, декрет - це потужний старт для жінки. Вона стає сильнішою і впевненішою у собі. Коли тебе вдома чекає радість, яка принесла у життя справжній сенс, усе змінюється. Коли я народила, мені було 25 років, і у мене, звичайно, як і у більшості жінок, були хвилювання. Здавалося - як я потім повернуся у професію? Але чоловік мене підтримав. Сказав: не переживай, все буде навіть краще, ніж ти думаєш. Так і сталося.

Після декрету я пішла на іншу роботу, мені запропонували працювати ведучою на каналі К1 - там був чудовий колектив. Професійному зростанню ведучих приділялася велика увага. Це стало для мене переродженням у професії. Тому не бійтеся народжувати.

Я була у декреті сім місяців. Звичайно, мало. Але на ТБ, повірте, це багато. Виправдовую себе тим, що сім місяців - це вік, коли ти, все-таки, дав дитині у перші місяці життя найважливіше.

- Чим захоплюється ваша донька? Не хоче піти стопами мами?

- Марічка займається танцями, вокалом, грає на піаніно. І не хоче працювати на ТБ. Вона каже, що це зовсім нецікаво. Коли я запитала, а що цікаво, вона відповіла, що, наприклад, бути дояркою, збирати молочко у корів. І я дуже тішуся з цього приводу. Це свідчить про те, що дитина живе у здоровому середовищі і вважає, що спілкуватися з твариною набагато цікавіше, аніж сидіти в екрані. Хоча у минулому році вона пройшла курс "Телемалятко", і це змінило її сприйняття телебачення.

Там вона була у ролі журналіста, ведучої "Погоди" і навіть програми "Ранок". До речі, це було ще до того, як "Ранок" почала вести я. Їй сподобалося, але вона сказала, що все одно не хоче бути ведучою. А хоче, наприклад, стати режисером, тому що він усіма командує. І ведучими теж.

- Йде зима - у вас є свій рецепт профілактики застуд? Вам же, напевно, робота не дозволяє хворіти?

- Я хворію і лікуюся точно так само, як і решта. Але вірю, що усі хвороби від голови. Або від серця. Якщо ви захворіли, подумайте: за чим ви сумуєте у цей момент? Найкраща профілактика - гарний настрій, позитив та світлі думки.

- Напевно, статус ведучої змушує вас завжди виглядати відповідно? Дозволяєте собі коли-небудь ходити без макіяжу?

- Перше, що мені хочеться після ефіру - це одразу все змити з обличчя! Грим дуже стомлює. Як на мене, натуральність - найбільша краса. Приходжу додому й одразу все змиваю.

Не економлю на засобах догляду: у мене багато кремів, масок, і вдома я завжди з чимось на обличчі. Але, звичайно, намагаюся чоловіка сильно не лякати. Косметолога відвідую десь раз на тиждень, іноді раз на два.

- А за вагою доводиться стежити чи природа позбавила вас цієї муки?

- Я стежу за вагою, як і більшість жінок. Але дієтами не зловживаю. А на відпочинку взагалі дозволяю собі усе - у мене такий принцип: вважаю, що відпочинок має бути відпочинком у всьому. А вже потім настають голодні київські будні - після будь-якої відпустки треба зганяти вагу.

Я завжди добре снідаю - це ключовий прийом їжі. В обід їм салати, а ввечері намагаюся нічого не їсти. І таким чином за пару тижнів позбавляюсь зайвих кілограмів.

А до спортзалу не ходжу і взагалі ненавиджу спорт з дитинства! У мене свого роду дитяча психотравма, нам у школі не пощастило з вчителем фізкультури. Відтоді я дуже важко піддаюся на усі спортивні експерименти. У мене було вже кілька абонементів, проплачені тренери, але мене вистачало на кілька місяців, і на цьому все закінчувалося.

Дуже добре пам'ятаю, коли тренер, який зі мною займався, казав: "Ну чому у вас такий трагічний вираз обличчя, ніби я над вами знущаюся?". Але для мене це так і було.

Тому, коли мені треба скинути вагу і привести тіло у тонус, я ставлю вдома диски з тренуваннями - і мої муки ніхто не бачить, окрім мене. Один з них - курс Сінді Кроуфорд. Це - класика, його багато хто знає.

Для мене тренування - інтимний процес, якому ніхто не повинен заважати. А скляні стіни у спортзалах і люди навколо на спортивні подвиги мене не надихають.