Ведуча "Профутболу" Олександра Лобода: "Намагаюся не зважати на негатив"
Популярність до Олександри Лободи прийшла після її появи у проекті телеканалу "2+2" "Про футбол". Що спонукало дівчину податись на телебачення, чи важко жінкам підкорювати футбольну термінологію, яка атмосфера панує у спортивній редакції "1+1" - відповіді на ці та інші запитання пропонуємо вам почути із нижчеприведеного інтерв'ю ведучої "плюсів".
- Сашо, почнімо з "попси": "Говерла" вилетіла за спортивним принципом, ви не роздягнулися в прямому ефірі…
- Погоджуся, ця тема, на диво, цікавить чимало уболівальників, і не тільки "Говерли". Повірте, якби команда залишилася у прем’єр-лізі, моя обіцянка залишилася би в силі. А так уже нічого не вдієш.
- Чи бодай раз шкодували, що зробили таке зізнання?
- По-перше, не я зробила його: воно пішло від Ігоря Циганика. Водночас цю тему всі підхопили і створилась певна інтрига. Навіть, через кілька тижнів після появи такої інформації в Інтернеті, з’явилась подібна від російської телеведучої. Ніби та готова роздягнутися, якщо форвард "Зеніта" Олександр Бухаров заб’є 5 м’ячів до завершення чемпіонату.
-У соцмережах, мені так здається, "шанувальники" часто пишуть інтимні листи…
- Багато чого пишуть…
- Якого змісту?
- Знаєте, подобатись усім неможливо, тому є як приємні, так і негативні речі. Намагаюся не зважати на негатив і, зазвичай, відповідаю лише на повідомлення футбольного плану. Інші ігнорую.
- Конкретніше? Може, щось було таке, що зовсім у голові не вкладається?
- Ось вам "перли": "Ви - моя фанатка" - можливо, щось сплутав? Або: "Привіт, дай номер Тіни Кароль", "Подзвони мені негайно! Ось мій номер…", "А ви справді Саша Лобода?".
- Аби вас більше не просили негайно комусь дзвонити, зізнайтесь мені: як звати хлопця Лободи?
- Я не люблю говорити на цю тему, але… скажу, що він у мене є (сміється)!
- Зі світу футболу, журналістики чи…
- No comment.
- Не здивуюся, якщо вам також писали щось на кшталт: "Ти - жінка, нічого не тямиш у футболі…".
- Продовжу: "Що ти там робиш, тікай з програми, або взагалі мовчи - жінкам не місце у футболі!". І такого - удосталь! Таке враження, люди спеціально заходять у соцмережі, аби написати щось подібне. Краще б витратили цей час на більш приємні речі - надіслали букет квітів. Я люблю ромашки. (сміється)
- Ну, на "Профутболі" у вас роль не експерта, а ключової ланки в комунікації з аудиторією. То що то був за кастинг на програму, і як ви його проходили?
- Зауважу, що я неодноразово "кастингувала" у спортивному департаменті "1+1". На "Профутбол" це було вдруге, саме шукала роботу і… хворіла. Й ось, на прийомі у лікаря, мені, з температурою та закладеним носом, зателефонував Степан Щербачов (керівник департаменту спортивних проектів групи "1+1". - А.Б.) і запросив пройти випробування.
- Конкуренція, так розумію, зашкалювала.
- Так, чимало відомих і красивих дівчат теж хотіли до Ігоря Циганика. Я, навіть, якось втратила впевненість у власних силах, тим паче, зайшовши до гримерки, в якій усі щось вчать, читають, зрозуміла, що ловити тут нічого…. Отже, кастинг, побачила Ігоря Циганика в теплому лахматому светрі, сіла біля нього, а він питає, чи потрібен Алієв "Динамо". Я так багато всього наговорила…. Але, в результаті - Алієв прийшов у київський клуб з "Локомотива", а я потрапила на "Профутбол". Усього було три етапи кастингу й останній, вирішальний, припав на мій День народження.
- Глибинних знань у футболі від вас ніхто й не вимагав, правда?
- На той момент - ні, але оскільки я в цій програмі вже не перший рік працюю, не тямити нічого в футболі - неприйнятно. Першим ділом вивчила прописні істини, щоби, як мінімум, правильно вимовляти прізвища гравців і тренерів.
- 4-4-2, 3-5-1, 4-5-1 - на що вас наштовхували ці комбінації цифр до працевлаштування на "Профутболі"?
- Багато що можна було придумати. А наразі можу продовжити цей ряд іншими тактичними схемами: "дубль ве" з трьома захисниками, 4-2-4, завдяки якій Бразилія виграла чемпіонат світу у 1958, 2-3-5, схожа на піраміду та інші.
- До речі, ще раз про "Говерлу": хто, на ваш погляд, з гравців є відкриттям для прем’єр-ліги? Трухін, може?
- "Відкриття ПЛ" - надто голосно звучить. Не можу сказати, що хтось став саме відкриттям, адже в "Говерлі" переважно орендовані футболісти. Я пам’ятаю, як вперше приїхала в Ужгород після виходу команди в УПЛ. І перше, що здивувало - це інтернаціональний склад. Згодом, "Говерла" поповнилася новими іменами, які значно підсилили гру: Макаренко, Петров, Лисенко, Ле Таллек, юний Чурко. І, скоріш за все, не правильно когось виділяти. Є команда, де всі сильні, всі талановиті і всі мають спільну мету.
- Чи й справді ключова роль у вильоті команди - псевдозаслуга керівництва клубу, або ж прокол Олександра Севидова?
- Вважаю, що команда все ж таки трішки не була готова до такого удару: поповнила склад і ще, навіть, не награвши його, на початку чемпіонату зустрілася з грандами. Грати з "Шахтарем", "Динамо", "Металістом", "Дніпром" в принципі не просто, а ще й на перших порах… Це, певне, вплинуло на подальший розвиток подій. Але "Говерла" - молода команда і, я сподіваюсь, майбутнє у неї в прем’єр-лізі.
- У вас є якісь стосунки з Олександром Шуфричем?
- …(Протяжна пауза). Хороші стосунки, регулярно спілкуємося. Він молодий, має багато амбіцій, безмежно закоханий у футбол. Ще трохи часу і Саша Шуфрич наведе лад у футболі (сміється).
- Багато чула, як ви з Віктором Леоненком на початку сезону побували в Ужгороді, після чого ледь не зареклися більше ніколи не їздити з ним у відрядження…
- Хто вам таке сказав?!
- Ваші "здали"!
- От вже ці журналісти… Віктор Євгенович - класна, дуже добра людина, може допомогти в будь-якій ситуацій, але… ми з ним їхали 15 годин потягом (сміється)! Звичайно, що я тоді пожартувала й поїду з ним і 15 годин, і більше. Просто коли втомлюєшся після зйомок, хочеться відпочити, поспати в поїзді, а Віктор Євгенович… Ну, ви мене розумієте… Комунікабельна людина, прагне уваги та спілкування…
- Кажуть, він вас часто підколює…
- Жарти перед ефіром - це обов’язковий момент, він дещо розслабляє. Тим паче, що я ж єдина дівчина у студії, мені приділяється багато уваги. Наприклад, Сергій Нагорняк перед ефіром постійно запитує, мовляв, Сашо, який кілометраж сьогодні намотаєш? Це аргументується тим, що я іноді, розказуючи підводку до сюжету, вставала.
- Експерти "Профутболу" часто "просвітлюють" у футболі?
- Дуже цікаво знаходитися в цій компанії, спілкуватися з ними, адже люди безпосередньо пов’язані з футболом і розуміються на ньому. Інформацію, яку чую від них, не почую ніде. Багато цікавого дізнаюся під час закулісних розмов.
- І чи зламали ви чоловічий стереотип, що жінка і футбол - несумісні?
- Це потрібно спитати у людей. Я сама цей стереотип, звісно, не підтримую. Чоловіки мають свій погляд на футбол, жінки також його мають, і якщо він різниться, не значить, що жінка неправа.
- Сашо, куди рухається гра, що на нас чекає в майбутньому?
- Судячи з останніх подій, фінансові проблеми клубів даються взнаки. Не хочу нічого передбачати, але, сподіваюсь, що ці проблеми все ж вирішаться. Вірю, що рівень чемпіонату України зростатиме, команди показуватимуть сильну та цікаву гру, вболівальники активізуються і ми увійдемо в прекрасне футбольне майбутнє. Прямо казка якась. Та чому б не вірити….
- А куди рухається футбольна журналістика, на ваш погляд?
- Вона не загубиться, головне, аби нам було про що розповідати. За футбольну журналістику перейматися точно не варто, адже наші колеги - такі люди, які знайдуть вихід із будь-якої ситуації, завжди відшукають інформацію для своєї аудиторії.
- Ну, це дивлячись яка журналістика. От газети читаєте регулярно?
- Читаю, але надаю перевагу Інтернету.
- Погодитесь, що папір відходить у минуле?
- Так, навіть судячи по собі: мені простіше, стоячи у заторі, в телефоні з доступом до мережі прочитати потрібну інформацію, ніж розгортати газету чи журнал. Це елементарно незручно.
- У вас ніколи не виникало бажання дописувати в газету чи журнал?
- Обмежуюсь блогами і онлайн конференцією.
-Закулісся "Профутболу" - це цікава тема для авторської колонки?
- Цікава. Про, власне, футбол і не пишу: цікаві теми навколофутбольні. Сама передача? Зрідка…
- Скільки заробляє ведучий "Профутболу"? На життя вистачає?
- Не знаю жодну людину, яка на питання "Чи вона сита?", відповіла би ствердно. Скільки б людина не заробляла, її потреби і бажання постійно зростають.
- Так розумію, це справа для душі?
- Я прихильниця теорії, що життя - одне, й треба обов’язково займатися справою, яку любиш, приходити на роботу з бажанням і хорошим настроєм, поринати в атмосферу, в якій почуваєшся комфортно.
- Траплялося, коли ви жорстко помилялися, й вам за це перепадало від керівників?
- Звичайно, помилки є. Як же без них? Досвід же така річ, поки його наберешся, можна багато шишок набити.
- Буквально днями на сайті "УА.Футбол" в коментарях під рубрикою "Постав питання експертам "Профутболу" прочитала про вашу програму таке: "Когда Беня наиграется в футбол, закроет свой пропагандистский рупор и даст вам подстрача, что вы будете делать? Чем заниматься? Где работать? Вас же ни один уважающий себя канал на работу не возьмет. Никто не захочет мараться и брать на работу джинсовиков-заказушников"
- Так, пам’ятаю таке, адже щонеділі читаю під цим постом запитання, а вони не завжди адекватні. Підкреслю: всім подобатись неможливо. Маємо як однодумців, так і недоброзичливців. Звичайно, неприємно таке читати, й схожих постів дуже багато. Але якщо люди пишуть, отже, вони слідкують за "Профутболом" і не байдужі до нього.
- Ну а бодай частка правди в цьому є? Простими словами, чи й справді не стає лячно за професійне майбутнє, зважаючи на репутацію програми?
- Не потрібно нічого боятися, адже якщо боїшся, страх може стати реальністю… Знаєте, є такий вислів: Бог не дає нам більше випробувань, ніж ми їх можемо витримати.
- Я розумію, що теми для сюжетів журналістам ніхто не підказує згори, водночас у вас, до прикладу, жодного донецького експерта, ба - Олександр Іщенко ще й офіційно працює в "Динамо"…
- Чому ж? Сергій Нагорняк грав у "Шахтарі". Розумієте, тут такий фактор: експерти - люди, які вже закінчили кар’єру, і якщо взяти до уваги часи, коли вони грали, найвідомішим клубом тоді було київське "Динамо". Отже, якщо брати експертів, які відомі та авторитетні, більшість з них будуть вихідцями саме з цієї команди. Наші експерти різносторонні, й думки у них різні, намагаємось бути адекватними і, в принципі, вважаю, що нам це вдається.
- Особисто вас задовольняє роль, яку нині виконуєте?
- Я задоволена тим, що є перспектива, і мій розвиток залежить лише від мене.
- То які ж ваші подальші плани?
- По-перше, мати свою рубрику і розвивати власну роль у "Профутболі". Опитування - то все класно, але я прагну більшого.
- Зокрема, займаєтесь модерацією сторінки у "Фейсбуку". Як вам рівень питань до експертів з боку уболівальників?
- Ви ж зачитували мені коментар, тож нічого нового я вам не розповім. По-різному буває. Є люди, які справді цікавляться футболом, хочуть дізнатися щось нове, а є й протилежні.
- Скільки часу у вас займає підготовка до ефіру?
- Від ефіру до ефіру (сміється). Упродовж тижня журналісти вишукують певні теми для сюжетів. Я теж іноді їжджу на зйомки. Та й групи у соцмережах потрібно безперервно контролювати. Можна сказати, працюємо без вихідних.
- Які у вас стосунки з колегами?
- Суперові! Ігор Циганик постійно повторює, що це найкращий колектив, з яким він коли-небудь працював. Ми - велика родина, об’єднана спільною ідеєю, спільними мріями, і це - запорука успіху. Можемо після програми просто зібратися і поїхати вечеряти. Це - об’єднує. Кожна людина, яка працює в нашому колективі - особистість. Я не розумію, як головний редактор Вова Звєров все встигає. Він виконує, напевно, найбільший шматок роботи, щоб видати ефір. Саме його голос звучить у підслушці під час ефіру, особливо коли відбуваються якісь відхилення від плану програми. Цього дуже не любить Ігор Циганик. Але, завдяки професіоналізму Ігоря, ви навіть не помітите змін тематики в ефірі. Взагалі, професіоналізм - це якість, якою володіють усі в "Профутболі". І заслуга в цьому звичайно ж керівника Степана Щербачова. У нього, як то кажуть, чуйка на хороших людей.
- А що скажете про стосунки з колегами з ТК "Футбол"?
- Всі говорять, що вони - наші конкуренти. Погоджуся, працюємо в одній сфері й, повірте, конкуренція надихає. А щодо стосунків… Коли на футбольних матчах бачу журналістів з каналу "Футбол", завжди з ними вітаюсь.
- Ворожбою, протиставленнямм "Денисов-Циганик" й не пахне?
- Ні, абсолютно.
- Це як у Верховній Раді: перед камерами депутати чубляться, а за кулісами обіймаються…
- (Сміється).