"Битва націй" – шоу міжнародного масштабу, яке нещодавно стартувало на телеканалі ICTV та ще в семи країнах світу. Про биків та жаб, небезпеки й пригоди на проекті розповідає ведучий програми "Факти. Спорт" на ICTV Андрій Ковальський.

– Андрію, ви раніше брали участь у схожих екстремальних проектах?

– Ні, це можна назвати моїм екстрим-дебютом. Мені був цікавий цей новий досвід, тому я погодився їхати. Незважаючи на зовнішню легкість, фізично ці конкурси дуже виснажливі. Навіть треновані спортсмени, олімпійські чемпіони зізнавалися, що це не так-то й легко.

– І в чому ж полягала складність?

– Кожен конкурс, кожне завдання вимагало неабиякої фізичної підготовки. До того ж на нас були величезні незручні костюми. Організатори творчо підійшли до цього питання, костюми були не тільки незручні, а ще й абсолютно неординарні. Ми часто не могли втриматися від сміху, бачачи колег з команди в повному обладунку. Уявіть, наприклад, здоровенного Олега Лісогора, спортсмена, чемпіона з плавання, який у костюмі метелика скаче по воді. Ми були і жабами, і борсуками, і навіть вагітними дівчатами. Цього не розкажеш, це треба бачити. Я дуже чекаю ефіру на ICTV, щоб посміятися не тільки з колег, а й із самого себе. Хоча тоді було не до сміху – ці костюми створювали дуже багато незручностей, особливо коли ми "йшли на бика".

– Що саме ви робили на конкурсах з биками?

– Завдання були різні: зібрати з величезних кубиків певну фігуру, пронести з однієї точки в іншу якийсь предмет. Завдання, в принципі, не складні, якщо не враховувати, що при цьому за тобою бігає розлючений бик. Абсолютно непередбачувана тварина, зрозуміти, як вона буде рухатися в той чи інший момент часу, неможливо, сподіваєшся тільки на свій фарт. Наприклад, у мене було завдання: у поролоновому наметі перебігти арену з биком, взяти у наших дівчат перепустку. Потім я мав лягти на три секунди на арені й бігти далі. Коли лежиш, то намет повністю закриває тобі очі, і де зараз бик, ти не знаєш. Коли я встав, бик налетів на мене, вдарив у груди і розбив намет.

– Страшно, певно, було виходити на арену?

– Страшнувато, але цікаво. Конкурсів з биками ми чекали з особливим трепетом, готувалися до них. Навіть хитрість придумали: Микола Луценко, наш ведучий "Погоди", в перервах між зйомками ходив до загороді з биками. Розмовляв з ними, пояснював, що жовтий колір, колір збірної Україні – гарний, що нас не треба чіпати (сміється). Але йому не завжди це вдавалось, і бики ганяли наших на всю котушку. Я теж відчув міць рогів і копит тварини, тому скажу, що це були не жарти. Бики били сильно і не розбирали, хто це. На арені ми навіть не відчували болю – адреналін, серце просто вилітало. Іноді навіть не чув, що кричали партнери з команди, які стояли зовсім поруч. Але ми всі успішно пройшли це випробування на міцність.

– Як склалися стосунки у команді?

– Фізичні навантаження, шалений ритм зйомок нас згуртували. Ми відчули себе справжньою командою, щовечора збирались і обговорювали, хто в яких конкурсах братиме участь завтра, кому потрібен відпочинок чи відпустка на один день. У нас командна робота була, можливо, не так ефективна, як нам того хотілося б, але ми були командою. Всі розуміли, що випадкових людей серед нас немає. І якщо вже ти потрапив на "Битву націй", значить, чогось досяг у житті. За межами рингу не було жодного суперництва, що дозволяло розслабитись і відпочити у приємному товаристві.

– Але, напевно, без конфліктів не обійшлося?

– Так, конфлікти були. Але не всередині команди. Були суперечки з приводу суддівства з Олів'є Ганьяном, який виставляв бали. Але, мабуть, там, де є азарт, без конфліктів не обійтися. Хто з нас під час футбольного матчу не кричав: "Суддю на мило"? (сміється).

– Ведучим проекту з українського боку був Кузьма Скрябін. Як вам працювалося разом у Парижі?

– Кузьма – абсолютно унікальний чолов'яга, з ним приємно спілкуватися. Він будь-яку ситуацію, навіть важку, може перевести на жарт. От виходиш з арени втомлений, побитий, розумієш, що міг би впоратися краще... Але бачиш перед собою задоволену фізіономію Кузьми – і стає веселіше. Навіть його жорсткі приколи було приємно слухати. В останній день зйомок він привіз на майданчик справжнього французького вина, і всі відсвяткували закінчення зйомок. На жаль, мене там не було, але розповідали, що було яскраво.

– Було сумно повертатись додому?

– Так, але першою думкою було все-таки полегшення, що все закінчилось і можна розслабитися. Всі трохи втомились. Якби проект знімався в Україні, було б легше. Тому що важко було психологічно впоратися з тим, що ти відірваний від своєї країни, свого міста, своєї родини. І ти далеко, і ти мусиш відстоювати честь України. Зрозумів, наскільки важко бути спортсменом, і сподіваюся, що глядачі каналу ICTV гідно оцінять усі наші зусилля.